Обстріл лікарні і загибель пацієнта: юридичні аспекти
Останній раз я публічно підіймала цю тему у 2022 році, коли через ракетний удар по медичному центру у Вінниці загинули люди.
Така трагедія сталася знову – цього разу в січні в Києві, у клініці «Медіком». Внаслідок обстрілу постраждав заклад і загинув пацієнт.
І ми бачимо активну публічну кампанію з боку адвокатів родини загиблого пацієнта з публічними звинуваченнями медичного закладу.
Одразу дисклеймер.
Я не є представником клініки «Медіком», не володію матеріалами справи і володію інформацією виключно з відкритих джерел.
Тому нижче – не оцінка конкретних дій клініки, а юридичний аналіз ситуації в цілому: як законодавство регулює роботу медичних закладів під час повітряних тривог і чи дійсно медичний заклад «зобов’язаний» діяти так, як зараз озвучують у публічному просторі.
Перше і ключове.
Чинне законодавство України не містить прямої заборони або обов’язку зупиняти роботу медичних закладів під час повітряної тривоги. Ні для приватних, ні для державних чи комунальних закладів охорони здоров’я. Так само не існує норми, яка б зобов’язувала медичний заклад фізично евакуйовувати всіх стаціонарних пацієнтів в укриття під час кожної повітряної тривоги.
Так, в Україні діє Кодекс цивільного захисту України, а також підзаконні акти і рекомендації ДСНС. Вони не встановлюють універсального обов’язку припиняти медичну допомогу або фізично евакуйовувати всіх стаціонарних пацієнтів під час повітряних тривог чи обстрілів.
Кодекс цивільного захисту передбачає, зокрема, обов’язок розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку у разі виникнення небезпечних подій і надзвичайних ситуацій.
Громадяни зобов’язані вивчати способи захисту та дії у разі виникнення таких ситуацій.
Друге.
Повітряна тривога – це попередження про потенційну загрозу, яка може реалізуватись, а може й ні. Натомість пацієнт, який перебуває, наприклад, в операційній або потребує невідкладної допомоги, перебуває в реальній і безпосередній загрозі життю, якщо допомогу припинити.
Щодо пацієнтів, які перебувають на лікуванні в медичному закладі під час обстрілів, важливо розуміти, що статус людей у стаціонарі різний.
Хтось перебуває у реанімації, у безпорадному стані, під апаратами життєзабезпечення. Хтось лежить у палаті після операції. А хтось почувається задовільно, самостійно пересувається, чує сигнал повітряної тривоги і може сам прийняти рішення – спускатися в укриття чи ні.
Саме тому неможливо застосувати один і той самий алгоритм дій до всіх пацієнтів. Фізично неможливо під кожну повітряну тривогу евакуйовувати весь стаціонар – пацієнтів, персонал і обладнання. До того ж не кожен медичний заклад має укриття, в якому можна цілодобово надавати медичну допомогу в безпечних умовах. Більшість медичних закладів не будувалися з розрахунком на війну.
При цьому станом на сьогодні немає жодних обов’язкових наказів чи роз’яснень МОЗ, які б чітко визначали, що саме і як має робити керівник медичного закладу з проведенням операцій і зі стаціонарними пацієнтами різного стану під час обстрілів.
І цю реальність варто усвідомлювати, перш ніж говорити про «очевидні» дії та шукати прості відповіді на надто складні питання.
Третє.
Що дійсно має бути і що є юридично правильним підходом для медичного закладу – це внутрішні алгоритми дій👇
