28 липня – День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» вийшов щоденник-свідчення https://store.ababahalamaha.com.ua/jingle-bellz про перебування в російському полоні Олексія Анулі. Усі дійові особи у книжці є свідками, жертвами чи учасниками воєнних злочинів. Олексій Ануля присвятив книжку батьку і побратимам, які не повернулися з полону живими. Їхня пам’ять — як і пам’ять усіх загиблих у російському полоні — зобов’язує нас щодня говорити про тих, хто досі чекає на повернення додому.
Вічна пам'ять всім українцям, які загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Олексій Ануля: «Ціна моєї свободи виявилася надто висока. Я втратив батька. Я втратив друзів. Я втратив здоровʼя. Я втратив відчуття свободи.
Я потрапив у полон з пораненням голови: правої скроневої частини, щелепи, частковою втратою периферичного зору правого ока, з розірваною перетинкою правого вуха. З пораненням лівого плеча та лівого передпліччя. У черепі в мене було 42 осколки, 8 — у щелепі, а також безліч у руці та плечі. У полоні росіяни навмисно відмовляли мені в медичній допомозі, використовуючи мої поранення як слабкі місця і акцентуючи на них тортури. За час мого перебування в полоні на різних його етапах мені зламали: шийний хребець, ніс, щелепу, дві ключиці (права зламана в 2-х місцях), відірвали мʼязи плечей, які згодом хірурги-травматологи кріпили на анкерну фіксацію до кістки, витягуючи частину мʼяза з біцепсів. Мені зламали праву лопатку, три хребці в ділянці попереку, куприк, ребра, правий великий палець, два мізинці, у мене тріснула грудна клітка, мені вирвали нігтьові пластини, вирвали два зуби і відламали шматок кістки в щелепі, порвали дві хрестових звʼязки на колінах, меніски, перерізали нерв і сухожилля на великому пальці правої стопи, у мене було нагноєння ніг, з величезними дірками і в лівій, і в правій, ділянка гангрени на правій нозі, розшарування підошов стоп, які відставали від кістки, а також обмороження кистей рук і стоп в умовах холоду в камерах і карцері.
У мене були виявлені гематоми на обох нирках: на правій гематома переросла в кісту. Простатит, геморой третього ступеня, артроз колінних суглобів, ПТСР, струс мозку та інші наслідки побиттів. 15 місяців лікування в 16 лікарнях різних країн світу. 19 операцій.
Полон, у якому ти опиняєшся, не має ні стін, ні замків — він живе в тобі, як невидима вʼязниця. Кожен крок, кожен вдих, немов по той бік ґрат, від яких немає ключа. І ця мука, ця непозбутня тінь, що постійно висить над душею, перетворює кожну мить на страждання, на очікування кінця, який так і не настає.
Книжка присвячується моєму батькові Юрію Анулі, Артему Шеремету, Юрі Вороні, братам Роману і Леоніду Бутусіним, Павлу Божку, Владиславу Поповичу і багатьом хлопцям, які залишили свій слід у моїй памʼяті і кровʼю вписали свої імена в нову історію вільної України».
