📖 «Чоловіки, які ненавидять жінок»
✍️ Стіг Ларссон
Я довго відкладала цю історію , бо навколо неї такий шум, що або шедевр століття, або переоцінена прохідна книжка . У підсумку… правда, як завжди, десь посередині. І, на правду, тут дуже індивідуальні висновки можуть бути. Власне, як і про будь-яку книгу.
Отже.
Це історія, яка починається як повільний, трохи нуднуватий журналістський кейс, а закінчується дуже брудною, холодною і місцями огидною правдою про людей. І, для мене, це трансформація відіграє ключову роль.
Початок щось по типу бухгалтерського звіту з елементами драматичності, для кращого зчеплення читача з історією. Реально багато фінансів, журналістики, деталей про компанії і процеси. І цим мені трохи нагадало «Американського психопата», де купа деталей, без яких можна обійтись.
Та, все ж, потім воно розганяється, і потихеньку усвідомлюєш, щось між «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво» і «а можна трохи коротше»
Певна, що тих, хто знайомий з цією книгою, я не здивую, що Лісбет Саландер нині моя крашиха.
Маленький злий геній у худі. Вона така асоціальна, відлюдкувата, геніальна хакерка, яка травмована системою, що мала її захищати. Мене вона підводила своєю …певно, найкраще слово «незручністю». Це іі головна фішка. Ну і, власне, саме вона «тащить» сюжет, і виділяє, в моїх очах, його серед схожих драматичних детективів.
Мікаель, (вташити б йому)Блумквіст. Це
журналіст з кризою репутації і кармою “всі жінки його хочуть”. Чи не найгірше, з нейтральних якостей, що може бути в людині, на мою думку — ідеалізм. Апріорі це повна лажа, якщо живеш в реальному світі. А він прям впертий, коли справа доходить до правд, і на стільки, що місцями складає враження робота.
Ця книга цінна тим, що підіймає цілий пласт гострих тем: насильство проти жінок, гнилі сімейні династії, системи, які не працюють і ще й калічать людей, і, моє улюблене — карма. Мораль.
Структура в цій книзі , це як повільне розмотування клубка, де кожна нитка веде до ще гіршої правди, яка, вкотре, розчаровує (чи вже ні) в людях
Отже, у підсумку — мені сподобалось. Книга і цікава і морально важкувата водночас. Це гарне поєднання. Та будьте готові, що треба Сперше продертися через трохи затягнутий початок. Також, тут купа другорядних персонажів, яких не легко запам’ятати, тому я і не старалась навіть, і вам не раджу, імена великої ролі не грають точно. Ну і, те, що найбільше бісило мене — Мікаель, і його… назву це «шарм»)
Я читатиму продовження, і тішуся, що Небо видають доволі швидко. Замовити можна тут
https://nebopublishing.com.ua/item/choloviki-yaki-nenavidyat-zhinok
