Срачів багато не буває?
Таша на зв’язку 😎
Ліля мені повідомила, що на лоні блогерів-читачів-авторів палає синім вогнем скандал. І так, як я люблю вдалі порівняння, то най буде: горить і жевріє, як забутий на пательні сніданок.
Моя думка що до того всього почнеться здалеку.
«Я люблю чорний колір» — сказати про це буде ок.
«Мені не подобається фіолетовий колір» — сказати про це буде ок.
«Чорний колір люблять виключно ті, хто має високий інтелект, розвинену фантазію і емоційно збагачений» — було б вкрай дивно, недоречно.
«Фіолетовий колір — це ригачка пінгвіна» — доречно сказати, можливо, якщо ти ведеш стендап.
«Всі, хто люблять фіолетовий колір — дно» — казати неприйнятно.
Щось там в супер геройських сагах було ще про силу і відповідальність.
Так от про це.
Ми несемо відповідальність за все, що робимо і говоримо, така вже особливість дорослого життя. Якщо твоє слово когось нищить — ти несеш за це відповідальність. Цю відповідальність несуть і ті, хто до твого нищівного слівця приносить і свої гостренькі додатки.
Ще одна метафора: один удар чинить шкоду, тисяча ударів можуть вбити.
Можна сказати: «але з цих тисячі ударів мій був тільки один, я не вбивця». Добре, ти — співучасник вбивства. Коли ти знаєш, що з високою ймовірністю за твоїм першим ударом буде ще 999, бо твої слова і дії мають таку вагу — ти організатор вбивства.
Звісно, це метафора, трохи гіперболізована, а може і ні.
Люди, на мій погляд, — дивовижні тим, що емоції і почуття складають левову частку нашого життя. Тобто це не щось відокремлене, як от мої кросівки для бігу, які стоять і чекають своєї миті. Розумієте? Тому ми маємо це памʼятати не тільки про себе, але і про інших.
Щось дуже довгий лонгрід виходить, мені вже і самій нудно стає.
На останок:
коли до нас підходили читачі й казали хороші слова про те, як наш блог їх підтримує не тільки інформаційно, а й морально, це було для нас найкращим визнанням. Не цифри/статистика/гроші, а саме те, що існування нашого блогу комусь робить добре — для нас є мірилом успіху.
Резюмую: автори/ки не зобовʼязані писати те, що буде вам подобатись. Вони пишуть, бо це подобається їм. Якщо прочитав їх твір це сподобалось і вам, значить стався метч, і це круто. Саме на цих метчах книговидавництво колись і стало таким популярним. Не сподобалось вам, сподобається комусь іншому. Блогери несуть відповідальність за свої слова і дії: за слова і дії читачів під постами блогерів/ок несуть відповідальність ті, хто пише ці слова.
На цьому все, йду складати Lego, а ви пишіть в коментарях, що думаєте ❤️
