Коли ти живий, завжди трохи боляче. І магія тут не зарадить.
https://www.1morepage.com.ua/product-page/kechpenni- це історія про відчуття, коли десь застряг і не можеш втекти. Хтось застряг у ностальгії за восьмидесятими, хтось - у безперервній музичній тусовці, хтось - зі шкільними друзями за нескінченною партією в Dungeons & Dragons, а хтось у футболці померлої дружини ось уже тридцять років ганяється за її вбивцю.
За сюжетом, Сид Кечпенні живе у сучасному світі, де магія існує у вигляді чару. Чаром зветься особливий заряд емоцій, який здатний просочитися у будь-який предмет. Він накопичується у цікавинках, особистостях, подіях, інших речах, а люди в темі намагаються до нього дістатися. Далі стає зрозуміло, що тих, хто в темі, не так і багато. Вони накопичують просякнуті магією речі або збирають чар із вечірок, концертів чи театральних вистав.
Для чого людям чар, запитаєте? Та для всього, що заманеться. Чар - це сила. Можна спрямувати магію на кар'єру чи удачу, або ж створити “двійника”, який вкриватиметься зморшками замість тебе, поки твоє тіло зберігатиме молодість. Магія має свої особливості, проте не кожному дано її осягнути.
Сид один із тих, хто в темі - колишній геніальний крадій із хронічною депресією. Він здатний проходити між дзеркалами та красти цікавинки для інших людей. Але Сид не завжди був пролазою. Колись він був перспективною музичною зіркою, але після вбивства дружини продав свій чарівний голос. А ще дав вирізати своє серце, щоб навчитися пролазити у дзеркала і решту життя шукати її вбивцю.
Він роками варився у депресивному стані, поки давніх друг не звернувся за допомогою: відшукати дівчину-підлітка Серсі. За словами матері, та просто зникла і Сид припускає, що без чару не обійшлося.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Жанрово роман Г’юстона балансує на межі магічного реалізму та інтелектуального трилера. Герой постійно намагається відшукати зниклу дівчину, але щоразу потрапляє у якусь халепу. В процесі не так цікаво, як він із неї вибереться (бо очевидно, що так і буде), як те, яка пригода чекає на нього за наступним поворотом.
У цій історії немає гнітючого відчуття напруги чи постійного страху за героя. Сюжет тримається на чистому азарті. Темп оповіді розмірений, неквапливий. Є у стилі Г’юстона щось заспокійливе, що я навіть дозволю собі віднести цю книгу до терапевтичного читання.
А ще там світ магії зіткнувся із сучасними викликами - телефонами та соцмережами. Емоції мільйонів людей продукують чар, який осідає в інтернеті, звідки його неможливо витягнути, і це не подобається тим, хто в темі.
В якийсь момент головний герой навіть називає телефони “цифровими дзеркалами”. Вкрай цікава метафора, оскільки у тому світі дзеркала слугують своєрідними порталами або воротами, крізь які такі крадії, як Кечпенні, здатні проходити. Заходиш у дзеркало в якомусь ресторанчику в центрі - і враз опиняєшся у коморі власної квартири. А між цими “воротами” - ніщо, де дуже легко втратити себе. Погодьтеся, корелюється із тим відчуттям, коли занурюєшся у цифровий світ.
Та найбільше мені сподобався підтекст книжки. Сюжет зачіпає тему переживання втрати і те, як людина проносить цей досвід крізь усе життя. Цікавою є ідея про магію речей і дрібниць - про те, як ми несвідомо творимо її, і що не завжди вона несе у собі щось добре. А ще це історія про відродження, переосмислення себе та надію, що ще не все втрачено.
Книжка з цікавинкою, і братися до неї варто з думкою, що вам не вдасться просто вимкнути голову і на кілька вечорів втекти від реальності. Вона спонукає рефлексувати над власними відчуттями. І, що важливо, подбати про себе.
#атмосферний_відгук
