Висновки (відео №1)
Питання щодо кримінального провадження про підкуп виборців було поставлене виключно тому, що його неможливо було обійти через публічність інформації. Водночас спосіб його формулювання свідчить, що воно подавалося так, аби дозволити Кривоносу максимально дистанціюватися від суті обставин і позиціонувати себе не як фігуранта, а як «жертву» адміністрації.
Зокрема, член комісії одразу зазначив, що провадження нібито «закрите», хоча фактично йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності за рішенням суду. Це принципово різні правові категорії, і така підміна створила для Кривоноса наперед сприятливий контекст відповіді.
Також член комісії запитав про розшук Кривоноса, а не про наявність кримінального провадження, притягнення до кримінальної відповідальності тощо. Це також відверта маніпуляція і «витягування за вуха» програшного кандидата.
Як я вже зазначав, Кривонос заявив, що факт підкупу є «маячнею», що прямо суперечить рішенню суду, яким встановлено факт вчинення ним злочину. Також він вказав, що правоохоронці діяли грубо, однак не уточнив, коли саме: під час порушення кримінальної справи, пред’явлення обвинувачення, оголошення його в розшук, виконання вимог ст. 218 КПК України (редакції 1960 року) чи під час направлення справи до суду.
Якщо ж твердження про підкуп - це «маячня», то чому ж він, будучи таким принциповим, погодився на застосування амністії, а не наполягав на виправдувальному вироку? Очевидно, що це не «маячня».
Під час співбесіди також взагалі не було проведено аналізу судового рішення та обставин, викладених у ньому. На моє переконання, такого аналізу не було свідомо, оскільки він неминуче призвів би до необхідності ставити питання про Максима, який згадується у рішенні суду, і саме наявність дитини дала можливість застосувати Закон України «Про амністію». Це, у свою чергу, породило б наступні питання - про батьківство та декларування дитини у період з 2015 по 2018 рік, чого Кривонос не здійснював.
Натомість щодо кандидатів, яких потрібно було «збити», члени комісії демонстрували надмірну компетентність.
З огляду на викладене, на моє переконання, у цій частині наявні всі ознаки узгодженості позицій та імітаційності відповідного етапу співбесіди, що ставить під сумнів добросовісність усієї конкурсної процедури.
