декілька разів на рік трапляються кримінальні провадження, суть яких зводиться до здійснення стороною обвинувачення масових тимчасових доступів до документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності субʼєктів підприємництва за декілька останніх років: договорів, контрактів, накладних, ТТН, актів, реєстрів і багато іншого — на що вистачає фантазії в їхніх ініціаторів.
з обов’язковим вилученням копій статутних документів, наказів про призначення на посади, звільнення, відрядження, штаток тощо.
з одночасним викликом на допити директорів таких суб’єктів господарювання.
часом усе починалося з масових обшуків, але принаймні за останні 1–1,5 року таких не пригадую.
в одних випадках усіх тих, у кого вилучають чи хочуть вилучити документи, поєднує вид діяльності, як-от постачання певних товарів/продукції, її виробництво тощо; в інших — один чи декілька великих контрагентів.
аналіз змісту ухвал слідчих судів про надання тимчасового доступу та відкритих джерел дозволяє одразу зрозуміти, що маєш справу саме з таким черговим провадженням.
усі провадження такої категорії насправді — пустушки. жодне з них надалі не потрапляє до суду, або, якщо й є якийсь факт, то про нього особливо не згадують, бо мета в них одна й єдина — «потрусити» якомога більше реальних бізнесів, а далі все помирає в якомусь відділку поліції.
сьогодні — черговий такий випадок, але з декількома характерними відмінностями.
воно від самого початку на рівні райвідділу м. Києва, хоча, з огляду на тих суб’єктів, контрагентів яких хочуть «потрусити», мало б перебувати щонайменше на рівні міста, а взагалі-то — центральних апаратів.
для цього підібрали відповідну кваліфікацію — ст. 191 КК, але так, щоб не БЕБ і не НАБУ, а тому ч. 4, що за сумою для таких основних суб’єктів — пил на мештах.
друга особливість: усе це роблять не слідчі, а самі прокурори — подають клопотання слідчим суддям, направляють ухвали й листи контрагентам з ухвалами та одночасними викликами до них же на допити.
станом на сьогодні таким чином прийшли з ухвалами вже щонайменше до двох десятків контрагентів.
і далі точно буде більше.
усі ухвали однотипні: список того, що можуть вилучити, однаковий, навіть без урахування того, хто якою діяльністю займається. різні лише назви тих, до кого прийшли.
наприклад, у моїх клієнтів, серед іншого, планують вилучити документи щодо здійснення будівельних робіт, тоді як вони будівництвом узагалі ніколи не займалися.
варіантів у цьому всьому вбачаю лише два:
або самодіяльність на низах чи середньому рівні,
або щоб тим, хто вище, одразу була можливість заявити про самодіяльність низів і з усією суворістю розібратися та покарати їх — бо ж не шкода.
ровірити, що район самодіяльно займається питаннями такого рівня, совість не дозволяє )
у таких провадженнях «трусять» тих, кого вдасться. розрахунок лише на швидкий результат — у довгу нецікаво, бо це займає час і ресурси, тим більше з невідомою перспективою.
чи багато зараз таких проваджень — не знаю, сподіваюся, що ні.
не повірю і в те, що в таких провадженнях «ноги ростуть» від самого верху.
було б честю для вищого керівництва ОГП зробити так, щоб їхні підлеглі всіх рівнів навіть уві сні боялися займатися подібними історіями.
є конкретні питання — задавайте. але на такі провадження реакція буде відповідною.
