Хто насправді винайшов кіно: Трагедія, що передувала братам Люм’єр
Більшість із нас звикли вважати точкою відліку кінематографа 1895 рік, коли потяг братів Люм’єр «увірвався» на екрани паризького гранд-кафе. Проте справжня історія кіно почалася на сім років раніше — у тиші англійського саду, і закінчилася вона не гучними аплодисментами, а загадковим зникненням та кров’ю.
У жовтні 1888 року французький винахідник Луї Лепренс, працюючи в англійському місті Лідс, зняв «Сцену в саду Раундгей». Це було революційно: поки Томас Едісон лише експериментував із громіздкими приладами, Лепренс уже використовував камеру з однією лінзою та целулоїдну плівку Eastman.
На відео тривалістю всього 1,66 секунди зафіксовано, як члени родини винахідника весело кружляють у садку. Але цей короткий фрагмент став початком низки трагічних подій.
Доля винахідника та героїв його фільму виявилася напрочуд похмурою:
• Лише через 10 днів після зйомок померла теща Лепренса, Сара Робінсон Вітлі (літня пані на відео). Вона стала першою людиною в історії, чий живий образ зберігся на плівці після її смерті.
• У вересні 1890 року, напередодні запланованої презентації свого винаходу в США, Луї Лепренс сів у поїзд «Діжон — Париж». Більше його ніхто не бачив. Ані тіла, ані речей, ані свідків. Винахідник просто «розчинився» у повітрі, що породило чутки про замовне вбивство з боку конкурентів.
• У 1902 році старший син Луї, Альфонс Лепренс, який намагався в судах відстояти першість батька проти монополії Томаса Едісона, був знайдений застреленим у Нью-Йорку.
Чому ж ми знаємо про Люм’єрів, а не про Лепренса?
Історія кіно пишеться тими, хто зміг монетизувати винахід. Люм’єри створили «Сінематограф» — систему, яка дозволяла проектувати зображення на великий екран для мас. Лепренс же не встиг показати свій винахід світові через свою таємничу загибель.
Сьогодні Луї Лепренса називають «батьком кінематографа, який втратив усе». Його історія — це нагадування, що за кожним великим винаходом стоять не лише формули та патенти, а й часто зламані людські долі.
