День народження Миколи Міхновського, першого ідеолога українського націоналізму.
Сьогодні, 31 березня, ми відзначаємо день народження Миколи Івановича Міхновського – видатного українського самостійника, адвоката, публіциста й першого ідеолога українського націоналізму, чиє життя стало справжнім маніфестом боротьби за вільну Україну. Народжений 1873 року в селі Турівка на Полтавщині в родині сільського священника, нащадок старовинного козацького роду Міхновських, якому судилось стати новим світилом українського відродження й фундаменталістом ідеології.
Закінчивши Прилуцьку гімназію й юридичний факультет Київського університету, Міхновський не просто здобув професію адвоката, а й став активним учасником таємного Братства тарасівців. Саме там він сформулював «Кредо молодого українця» – документ, що закликав молодь до свідомого служіння нації. Його шлях був нелегким, попри державну потугу й суспільну невизначеність, коли українська ідея вважалася небезпечною для імперської влади, він уже тоді бачив майбутнє не в автономії чи федерації, а в повній незалежності.
Однією з найважливіших подій у житті Миколи Міхновського стала його брошура «Самостійна Україна», опублікована 1900 року на основі промови в Харківському університеті. Цей невеликий за обсягом, але революційний за змістом текст став справжнім маніфестом українського самостійництва.
«Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!»
Ці слова вперше чітко сформулювали ідею повної державної незалежності для Наддніпрянської України. Міхновський не просто критикував російський імперіалізм, він доводив юридичну й моральну правомірність українського прагнення до суверенітету, наголошуючи на необхідності дерусифікації, розвитку національної культури й створення власних політичних інституцій. Завдяки йому з’явилася Українська народна партія, перша суто націоналістична організація на східноукраїнських землях. Він редагував газети «Самостійна Україна», «Хлібороб», «Сніп», поширюючи ідеї серед селян і інтелігенції.
Під час революційних подій 1917–1921 років Микола Міхновський був не лише теоретиком, а й як практичним організатором української державності. Він заснував Український військовий клуб у Києві, став одним із ініціаторів створення перших українських полків, зокрема імені Богдана Хмельницького, і брав активну участь у роботі Центральної Ради. Його зусилля були спрямовані на те, щоб молода Українська Народна Республіка мала не лише парламент, а й сильну національну армію, здатну захистити себе належним чином від усіх ворогів. Міхновський, хоча і в буремний час, отримав можливість стати частиною реалізації своєї мрії, активно беручи участь в всіх формах української революції, не зраджуючи ідеям.
Ми визнаємо, що наш нарід теж перебуває у становищі зрабованої нації. Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче виливатись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духового і осягнення найліпшого матеріяльного гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальности можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальности є метою, – тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин.
І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім’ю, перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народню душу і – хай навпаки логіці подій – ми виписали на своєму прапорі: „Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі.“
Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок.
