Ризик вимагає дій
Готуючись до наземного вторгнення вкрай важливо не тільки прорахувати оптимальну кількість ваших задіяних сил, але й вдало підібрати таймінг, коли ваш супротивник перебуває у стані хаосу: і всередині країни, і у відносинах зі своїми «союзниками»
Події чотирирічної давнини показали, що у моменти, коли здається, що все має піти як по маслу, проблемою хіба що може стати вибір
«Вторгнувшись в Україну під хибним приводом необхідності захистити свій західний фланг, Росія, ймовірно, вийде з війни менш захищеною, більш озлобленою та більш небезпечною для Європи, ніж до війни. Її уявлення про загрози ще довго не будуть давати спокою Європі»
— https://carnegieendowment.org/research/2026/03/russia-ukraine-postwar-divided-european-security Юджен Румер, колишній співробітник Національної розвідки США, нині дослідник у Carnegie Endowment for International Peace у своїй статті «У конфлікті та в оточенні ворогів: Росія після війни з Україною»
Як не крути, але дійсно, трагедією війн нашого часу є іноді їхня самонав'язлива природа. Там, де раніше ескалація між сторонами шла пропорційно, а сторони скоріше хотіли зекономити свої ресурси та зусилля (провокуючи робити стрімкі кроки своїх vis-a-vis), нині постало кредо, що ознакою сильного є нахабна зухвалість і іноді сліпа впевненість у своїх діях
У 2022-му Путін різко підняв ставки, збивши сприйняття «ризику» як такого у відношеннях РФ передусім із європейськими країнами. Небезпека ж нині не просто у тому, чи колись теоретично російські війська Нарву, а скоріше у неможливості сприйняття потрібних сигналів між обома сторонами під час холодного протистояння
«Якщо Путін справді має намір нав’язати континенту своє бачення європейської безпеки, він може дійти висновку, що час не на його боці, оскільки Європа стрімко переозброюється, і вирішити розпочати напад на одного з балтійських сусідів, аби продемонструвати, що стаття 5 НАТО фактично є мертвонародженою»
Американська ж Адміністрація, яка мала своєрідним заокеанським медіатором для європейського театру, підбурює цей злам прийнятих концепцій та підходів своїми заявами відносно держав Старого світу
«Трансатлантичний розрив, що відбудеться до того, як Європа створить свою звичайну систему оборони та вирішить проблему стримування ядерних загроз з боку Росії без ядерної парасольки США, відкриє Володимиру Путіну можливість реалізувати свої амбіції»
Так, коли твої шанси на успіх здаються очевидними, ти приймаєш рішення стрімко, вже починаючи ділити шкуру ще невбитого медведя. Проте в моменти, коли мариться, що й втрачати-то майже нічого, тебе нічого не зупинить піти в all-in і з вірою у те, що війна стане тим двигуном, який рано чи пізно поверне твоїй державі велич
🍷
