http://telegraph.controller.bot/files/5932296058/AgACAgIAAxkBAAIHPWnfXVQav4fWD6-QVJYg7qqbM0UHAALEE2sbu5gBS2IT1dlMYIYAAQEAAwIAA3kAAzsEISW опублікував https://understandingwar.org/research/russia-ukraine/the-importance-of-ukraines-fortress-belt-geospatial-intelligence-terrain-analysis/ про оборонний пояс України в Донецькій області. Аналіз в розрізі висот, урбанізації, водних перешкод і фортифікацій. Загалом він повторює ряд матеріалів, які виходили до цього та містить ряд недоліків, але аналітики інституту підготували додаткові карти і виклали аналіз з точки зору сприйняття на заході.
🔺19% Донецької області, що перебувають під контролем України, є критично важливими для оборони України. Це концентрація чотирьох великих міст Донецької області та їхніх супутніх поселень, що простягаються з півночі на південь вздовж шосе H-20 Костянтинівка-Слов'янськ. "Пояс" має довжину 50 кілометрів (приблизно відстань між Вашингтоном, округ Колумбія, і Балтимором, Меріленд)... до вторгнення населення становило понад 380 000 осіб. Україна протягом останніх 11 років вкладала час, гроші та зусилля у зміцнення Поясу фортець та створення значної оборонної інфраструктури в цих містах і навколо них.
🔺"Пояс" є ключовим для забезпечення збереження Україною оборонної лінії фронту на сході. Розуміння топографічного значення є надзвичайно важливим для політики США. Протягом останнього року адміністрація Трампа веде переговори з Росією та Україною щодо завершення війни. Однією з передумов міцного і сталого миру є забезпечення збереження Україною географічно захищеної лінії фронту, щоб не дати росії відновити наступ.
🔺Міста підсилюють оборону і вимагають від росіян високих втрат для їх захоплення. російський спосіб ведення міських боїв виснажливий. Високі витрати, які росія заплатила у битві за Бахмут або кампанії за Покровськ, будуть незначними у порівнянні з необхідними для захоплення "Поясу фортець", якщо російські війська взагалі зможуть досягти успіху.
🔺російським військам знадобилася тривала дев'ятимісячна кампанія, щоб захопити Бахмут — місто з населенням 71 000 осіб — і 22-місячна кампанія для захоплення Покровська — міста з населенням 60 000 осіб. Міська територія чотирьох основних міст "Фортечного поясу" більш, ніж у чотири рази більша за площу Бахмута і більш ніж у сім разів більша, ніж у Покровська.
(зазначу від себе, що наводити аналогії по кількості населення - це не зовсім правильно, а тим більше, що Покровськ не можна розглядати окремо від Мирнограда, що майже подвоює населення та точно подвоює площу. Крім того, Покровськ і Бахмут розташовані принципово по-різному. Детальніше можна прочитати тут: )
🔺Рельєф на захід від "поясу" (на півдні від Харкова) малозаселений. Тут менше поселень, здатних слугувати опорними точками для укріплення української оборонної лінії, і менше доріг для підтримки української логістики. Більшість поселень у цьому районі — це села. У межах 100 кілометрів від "поясу" лише 18 міст середнього розміру, контрольованих Україною. Найбільша за чисельністю населення — Лозова на півдні від Харкова (довоєнне населення 53 000 осіб), але вона знаходиться більш ніж за 80 кілометрів від "поясу" і стоїть ізольовано, далеко від інших міст, які могли б утворити лінію.
🔺Дані, що показують щільність населення, розташування міст середнього розміру та використання земель, дають чітку картину. Існує географічно вразливий розрив, який було б легше використати російським військам, якби росія контролювала "пояс". Особливо тривожний у цьому плані є сільський коридор між Лозовою та Ізюмом.
🔺Водні об'єкти відіграють значну роль у тому, що рельєф "поясу" стає за своєю суттю сприятливим для оборони. Північний фланг захищений річками Сіверський Донець і Оскіл. Вигин Сіверського Дінця змушує росіян змушує штурмувати частину укріплень в лоб. Натомість рельєф на захід від "поясу" має значно менше водних перешкод, навколо яких українські сили можуть організувати оборону. Цей рельєф надасть російським атакуючим військам більшу свободу пересування і не оптимізований для каналізації російських сил у підготовлені зон ураження. Втрата "поясу" пустить російські війська на західний берег річки Сіверський Донець та кількох її приток, де є оптимальний рельєф для подальшого просування на захід.
