https://t.me/BooksCatGallery К. С. Пакат «Принцовий гамбіт»
📚 Видавництво: Богдан
Перша книга трилогії «Полонений принц» зацікавила мене передусім своєю оригінальною концепцією, геть несхожою на інші роментезі. Сподобалося, як сильно культури двох ворогуючих народів були зав'язані на задоволенні сексуальних бажань і наскільки підходи до цього різнилися у мешканців Ак'єлосу і Веру. Згодом пройнялась історією Дамена, а тоді й Лорана та їхніх взаємин. А ось «Принцовий гамбіт» уже цілком зосереджений на стосунках двох принців та спільному вирішенні проблем на шляху обох до своєї мети.
Дамен усе ще залишається рабом і мріє відвоювати узурпований зведеним братом трон. Але для цього, як не прикро, він мусить служити і допомагати Лорану, якого дядько-регент відправив начебто виконувати свій обов'язок у прикордонних землях, де знову ситуація загострюється, а насправді задумав довести до кінця справу, розпочату невдалим замахом на життя законного престолонаслідника. "Лоран — єдиний, хто може протидіяти регентові, і Дамен зробить усе, що обіцяв, аби вберегти його, але насправді ця поїздка на кордон здавалася останнім ходом у грі, що вже завершилася."
Сюжет книги динамічний і захопливий. Перед рабом та його господарем постало стільки проблем і викликів, що лише діючи спільно була хоча б примарна надія вислизнути з пасток, ретельно розставлених регентом. Вимушена співпраця обом давалася нелегко, але виглядало усе справді віртуозно, а місцями навіть драматично й неочікувано.
Та менше з тим, найцікавіше було спостерігати за взаєминами принців. Яка ж між ними хімія! Слова, погляди, дотики, думки, мрії, невисловлені бажання та заборонені почуття — тільки й чекаєш, коли хоч один наважиться зробити крок, забувши про все, що їх розділяє. Це було справді гаряче 🔥, напруга зростала з кожною сторінкою, з кожною подоланою спільними зусиллями перешкодою. Наскільки ж це slow burn 🫠...
Лоран, "білявий блакитноокий диявол", ніколи не марнував час на демонстрацію сили й погрози, завжди залишався елегантним, стриманим, холоднокровним і незворушним, випромінюючи небезпеку та цілеспрямованість. Він звик передусім покладатися на власний розум, але дуже швидко зрозумів, що без допомоги і порад Дарена усі бездоганні плани мали безліч шансів провалитися. Втім, мені страшенно цікаво наскільки насправді передбачливим виявиться Лоран, бо кінцівка книги дуже здивувала 😲.
А перед Даменом постали нові виклики. "Свобода — ілюзія свободи — викликала в нього дивні почуття". Він гостро усвідомлював свою самотність, тужив за домівкою, прагнув "вийти з сірого лабіринту верійських інтриг і повернутися до того, що він розуміє: до простого життя, в якому він знатиме свого ворога та йтиме в бій". Розум твердив йому одне, а серце просило геть іншого. "Він подався сюди заради Ак'єлосу, а не заради Лорана. Його обов'язок має свої межі. У нього є своя війна, своя країна, своя боротьба." Але як дати раду суперечливим почуттям і бажанням, що затьмарюють здоровий глузд?
Книга цікава і читалася дуже легко, цілком можна було б проковтнути за день, але така розкіш, як кілька годин поспіль спокійного читання, мені, на жаль, поки недоступна 🫠. Тим не менше, «Принцовий гамбіт» залишив надзвичайно позитивні враження. Не терпиться дізнатися як, врешті, завершиться трилогія, тож візьмусь за продовження щойно дочитаю усе заплановане на квітень.
