Свій військовий шлях у нашій бригаді Володимир розпочав зі строкової служби у 2016 році. Напередодні призову хлопець працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій на Черкащині, звідки родом.
Причому добровільно напросився саме до 101 ОБрО ГЦ ЗСУ: відбір на той час був дуже скрупульозним, і через помітний шрам на голові «купці» вагалися, чи брати. Щире і свідоме бажання стати до строю в елітному підрозділі зрештою перемогло.
Через пів року, коли комбат пошикував особовий склад і запитав, чи є охочі підписати контракт, наш співрозмовник впевнено зробив крок уперед. Далі - безпосередня участь і в АТО, і в ООС, де в повному обсязі проявилися його навички вправного воїна та надійного
побратима.
Через три роки у війську він знову повернувся до ДСНС.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, одразу
виявив бажання мобілізуватися назад до своїх. Але тогочасне керівництво не підтримало цю ідею, тому довелося чекати законних підстав для звільнення. При першій нагоді повернувся до рідного батальйону, у складі якого тепер постійно перебуває на ротаціях. Запеклий Харківський напрямок : спершу оборона Стариці, а тепер -
Куп'янська.
Псевдо отримав спонтанно.
- Був за головного на позиції мобільної групи зенітників, і тут приїхав звʼязківець записати позивні старших, - посміхаючись, пригадує 30-річний Герой. - Я саме пив каву з пачкою цигарок у руках. не важко здогадатися, якої марки, якщо відтоді мене величають «Вінстоном».
Він не любить порівнювати досвід у бойових діях, вбачаючи в цьому певну недоречність і знецінення попередників-ветеранів.
- Ворог той самий - росіяни. А підвищена небезпека на фронті була завжди, - наголошує старший стрілець. -
Просто тоді найімовірніше можна було полягти від підступної кулі, а тепер - переважно від нашестя дронів.
Що таке, коли противник влаштовує «сафарі» з FPV, «Вінстон» знає на власному прикладі.
- Цього року 6 грудня, на День ЗСУ, ми якраз
зайшли на позиції, змінювали суміжників.
Очевидно, що орки «засікли», бо почався інтенсивний обстріл з 120-мм мінометів та дронів, - описує події військовослужбовець. -
Тоді дивом усі вціліли. Але рівно через місяць - 6 січня - мене таки наздогнав ворожий мавік. Я встиг зреагувати і в останні секунди заскочити в гараж. «Дрантя» скинуло гранату, яка розірвалася буквально на відстані чотирьох метрів. Трохи посікло. Від евакуації відмовився, щоб не наражати побратимів на небезпеку. Та й сам не захотів залишати їх, розуміючи, як зараз не вистачає людей. Якось дістався до спостережного пункту, і вже там мені надали необхідну медичну допомогу. На щастя,
критичних травм не було - рани зажили
швидко, як на собаці. Але згодом пройшов повноцінну реабілітацію, взяв законну відпустку, яку провів із родиною в Карпатах.
Продовження історії читайте
https://www.instagram.com/p/DV0FQAZDE67/?igsh=NGdobGZ6aTQxYTFy
