Horizon Lab | Космос

Public

Просмотреть канал

547

519

125

Не можете присоединиться? @horizonlab_space

123 Участники

Обновлено: May 11, 2026 at 8:12 AM

Horizon Lab | Космос

🔭 Чорні діри, екзопланети та таємниці космосу українською — на основі наукових публікацій. Розклад: 📸 Фото дня: щодня вранці 📅 Новини: обід + вечір (Пн-Сб) 🤯/🔭 Рубрика: Ср о 19:30 📋 Дайджест: Пт о 19:30 Web → www.horizonlab.space

Join @horizonlab_space for exclusive 1930 and wwwhorizonlabspace content and discussions in 12

Рейтинг

Глобальный рейтинг

#456

Рейтинг по языку

#45

Рейтинг по категории

#23

-1

Рост участников (Последние 12 дней)

Всего: 123

Рост за 24ч: +0 0%

Последние посты

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

🎥 Video

🪐 Наскільки маленькою може бути придатна для життя планета?

Одне з ключових питань у пошуку позаземного життя: яка мінімальна планета здатна утримати атмосферу? Група дослідників створила модель STEHM (Smaller Than Earth Habitability Model), щоб це з'ясувати.

Модель вивчає скелясті планети від 1,0 до 0,5 радіуса Землі (R⊕) у зоні придатності для життя навколо зірки сонячного типу. Ключовий результат: планети розміром ≥0,8 R⊕ здатні утримувати атмосферу впродовж мільярдів років за умов, подібних до земних. Менші планети свою атмосферу втрачають.

Для контексту: 0,8 R⊕ — це приблизно між Землею та Марсом (Марс має ~0,53 R⊕, Венера ~0,95 R⊕). Тобто Марс занадто малий — і ми це бачимо: його атмосфера дуже розріджена.

При деяких варіаціях параметрів межа може знижуватися до 0,7 R⊕, але для цього потрібні особливі умови. Найважливіший фактор — початковий запас вуглецю на планеті. Він живить вулканічну дегазацію, яка поповнює атмосферу. Але щоб суттєво змінити результат, потрібні запаси вуглецю, що відрізняються від земних на порядки.

Найкращі шанси утримати атмосферу мають планети з великим запасом вуглецю, значною кількістю радіоактивних елементів (які підігрівають надра), прохолодною початковою мантією та невеликим ядром відносно загального розміру.

Модель базується на планеті зі «стагнантною кришкою» — без тектоніки плит, як на Землі, а з єдиною нерухомою корою, як на Марсі чи Венері. Це консервативний підхід: тектоніка плит, ймовірно, ще покращила б утримання атмосфери.

Практичний висновок: коли майбутні телескопи виявлятимуть дедалі менші екзопланети, ця модель допоможе зрозуміти, на які з них варто спрямувати ресурси для пошуку атмосфер і потенційного життя.

🔗 https://arxiv.org/abs/2605.00170

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

☀️ Спіральна сусідка Чумацького Шляху в об'єктиві Hubble

Телескоп Hubble зробив детальний знімок спіральної галактики NGC 3137, що знаходиться на відстані 53 мільйони світлових років у сузір'ї Насоса (Antlia).

Ця галактика цікава не лише своєю красою. NGC 3137 входить до групи галактик NGC 3175, яка вважається аналогом нашої Місцевої групи — тієї, де живе Чумацький Шлях. Подібно до Місцевої групи, група NGC 3175 містить дві великі спіральні галактики — NGC 3137 та NGC 3175 — і набір менших карликових галактик. У нашій Місцевій групі ту саму роль «двох головних» відіграють Чумацький Шлях і Андромеда. Дослідники вже знайшли понад 500 кандидатів у карликові галактики групи NGC 3175. Вивчаючи цю «сусідню родину», астрономи краще розуміють динаміку нашого власного галактичного дому.

Знімок зібрано з спостережень у шести колірних діапазонах. Галактика нахилена відносно нас, що дає унікальний ракурс на її пухнасту спіральну структуру. У центрі — чорна діра масою приблизно 60 мільйонів мас Сонця, оточена мережею тонких пилових хмар. По всьому диску розкидані яскраві скупчення молодих блакитних зірок і світні червоні газові хмари — ознака зірок, що ще формуються всередині своїх народжувальних туманностей.

Саме зоряні скупчення і є головною метою: Hubble спостерігає їх у 55 близьких галактиках, щоб дослідити повний цикл зоряного життя — від народження до стародавніх популяцій, що сформувалися на зорі існування галактик.

🔗 https://www.esa.int/ESA_Multimedia/Images/2026/04/Starry_spiral_in_a_familiar_neighbourhood

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

▪️ Рубрика: Тижневий дайджест

1️⃣ JWST підтвердив «Cosmic Gems» — галактику на z = 9.625
Спектроскопія JWST підтвердила: галактика Cosmic Gems, підсилена гравітаційною лінзою, перебуває у пост-зоряній фазі на червоному зміщенні 9.625. П'ять зоряних скупчень віком 7–30 млн років виявилися надзвичайно компактними та щільними — з масами 10⁵–10⁶ M☉. Це найдальша система, зафіксована у «міні-загашеному» стані.
🔗 http://telbib.eso.org/detail.php?id=79386

2️⃣ SPYGLASS: фрагменти масивного зореутворення
Дані Gaia дозволили відстежити походження 16 малих зоряних асоціацій (маса < 100 M☉, вік < 50 млн років). 12 із них пов'язані з великими комплексами зореутворення. В асоціації Лева знайшли ознаки зіткнення хмар — можливо, перший такий підтверджений випадок в Оріоні.
🔗 https://arxiv.org/abs/2604.27067

3️⃣ Новий спосіб вимірювати металічність галактик
Команда JWST вперше калібрувала діагностику Ne₂₃ — метод оцінки вмісту кисню за лініями неону в середньому ІЧ-діапазоні. Він нечутливий до температури газу, працює до z ≈ 0.8 і має розкид лише 0.06 dex — значно надійніший за оптичні методи для запилених галактик.
🔗 https://arxiv.org/abs/2604.27056

4️⃣ Надшвидкий вітер від чорної діри: > 0.2c
Повторний аналіз рентгенівських даних XMM-Newton і NuSTAR підтвердив: сейфертівська галактика IRAS 13224-3809 викидає ультрашвидкий потік зі швидкістю понад 20% швидкості світла. Механізм — магнітне перез'єднання, аналогічне коронарним викидам Сонця, а не радіаційний тиск.
🔗 https://arxiv.org/abs/2604.27061

5️⃣ Злиття чорних дір у дисках AGN
Гравітаційно-хвильові обсерваторії зафіксували ~200 злиттів подвійних чорних дір. Моделювання показує: найпотужніші з них (як GW231123) пояснюються ієрархічними злиттями через 3+ покоління чорних дір в акреційних дисках активних ядер галактик.
🔗 https://arxiv.org/abs/2604.25994

#Дайджест

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 У центральній частині скупчення галактик у Діві простягається ланцюжок Маркаряна — дугоподібна послідовність галактик, що охоплює весь кадр. У нижньому правому куті чітко виділяються лінзоподібні галактики M84 і M86, а ближче до центру помітна взаємодіюча пара NGC 4438 і NGC 4435, відома як «Очі Маркаряна». Скупчення розташоване на відстані близько 50 мільйонів світлових років і є найближчим до нас галактичним скупченням — його гравітаційний вплив відчуває навіть наша Місцева група галактик.

Credit: Chuck Ayoub

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 На знімку — група кометних глобул у напрямку сузір'їв Корми та Вітрил, приблизно за 1300 світлових років від нас. Ультрафіолетове випромінювання сусідніх гарячих зір іонізує яскраві краї цих хмар міжзоряного газу й пилу, надаючи їм характерних обтічних форм. У головній частині глобули CG 30 (праворуч угорі) помітне слабке червонувате світіння — ознака активних джетів від зорі на ранньому етапі формування.

Credit: Marcelo Salemme

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

⭐ Chandra і Webb розкривають таємницю «маленьких червоних точок»

Астрономи, можливо, знайшли ключ до розгадки одного з найзагадковіших класів об'єктів раннього Всесвіту — так званих «маленьких червоних точок» (little red dots, LRD).

Після запуску James Webb почали з'являтися повідомлення про дивні компактні червоні об'єкти на відстані 12+ мільярдів світлових років від Землі. Їх виявили сотні, можливо тисячі. Вчені вважають, що це надмасивні чорні діри, занурені в щільні хмари газу, які маскують типові сигнатури — ультрафіолет і рентген, — що зазвичай видають зростаючі чорні діри. Через схожість із зоряними атмосферами цей сценарій назвали «чорна діра-зірка».

І ось тепер рентгенівська обсерваторія Chandra знайшла особливий об'єкт — «рентгенівську точку» (3DHST-AEGIS-12014) на відстані ~11,8 мільярда світлових років. Він має всі ознаки LRD — компактний, червоний, дуже далекий — але, на відміну від решти, випромінює в рентгені. Результати опубліковано в The Astrophysical Journal Letters.

Дослідники пропонують пояснення: рентгенівська точка — це перехідна фаза між LRD і звичайною зростаючою надмасивною чорною дірою. «Чорна діра-зірка» поступово поглинає навколишній газ, у хмарі з'являються «дірки», крізь які рентгенівське випромінювання починає пробиватися назовні. Коли весь газ буде спожито, оболонка зникне повністю — і об'єкт стане типовою активною чорною дірою.

Дані Chandra також натякають на змінність рентгенівської яскравості — що логічно, якщо газова хмара обертається і ділянки різної щільності по черзі перекривають чорну діру.

«Ця рентгенівська точка сиділа в наших даних Chandra понад десять років, але ми не уявляли, наскільки вона особлива, поки Webb не подивився на це поле», — каже Енді Ґулдінґ із Принстона.

🔗 https://science.nasa.gov/missions/chandra/nasa-connects-little-red-dots-with-chandra-webb/

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Надвеликий телескоп ESO (ELT) на вершині Серро Армасонес у чилійській пустелі Атакама сфотографований із дрона в квітні 2026 року — на стадії понад 70% готовності. Гора відкидає трикутну тінь на задньому плані, а купол висотою, розрахованим на завершення у 2027 році, уже оточений будівельними кранами. Коли телескоп запрацює, його головне дзеркало діаметром 39 метрів стане найбільшим серед оптичних телескопів у світі.

Credit: ESO/G. Vecchia

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

🎥 Video

⭐ Як сфотографувати іншу Землю: NASA проєктує телескоп HWO

Habitable Worlds Observatory (HWO) — майбутній космічний телескоп NASA, головна мета якого амбітна й чітка: безпосередньо сфотографувати та дослідити щонайменше 25 планет, схожих на Землю, біля інших зірок. Не побічно, не за транзитами — а саме зловити їхнє світло окремо від зірки.

Це колосальний інженерний виклик. Нове дослідження моделює, як конструктивні параметри телескопа впливатимуть на кількість знайдених екзо-Земель. Автори створили алгоритм динамічного планування спостережень і перебрали тисячі комбінацій: діаметр дзеркала (6,5 та 8 метрів), тривалість огляду (2,5–7,5 років), кут поля зору та кількість повторних спостережень кожної планети.

Результати показують тонкий баланс між амбіціями та реальністю. Поле зору — критичний параметр: якщо телескоп може дивитися лише у вузький конус (менше 90°), кількість знайдених планет різко падає. Кожне додаткове повторне спостереження кандидата (для підтвердження і вивчення атмосфери) зменшує загальний «урожай» приблизно на 22%. Чотири спостереження замість одного — мінус 52% планет. Частково це компенсується довшим терміном місії.

По суті, вчені вирішують задачу: як за обмежений час побачити максимум потенційно населених світів і при цьому вивчити кожен з них достатньо детально? Це фундаментальний компроміс, від якого залежить архітектура всього телескопа.

HWO стане наступником JWST у пошуку життя за межами Сонячної системи.

🔗 https://arxiv.org/abs/2604.22023

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

🌌 JWST розкрив багатошарові відтоки газу від чорної діри в карликовій галактиці NGC 4395

NGC 4395 — одна з найближчих карликових галактик із активним ядром. У її центрі ховається чорна діра проміжної маси — рідкісний клас об'єктів між «звичайними» зоряними чорними дірами та надмасивними монстрами в центрах великих галактик. Саме тому ця галактика — ідеальна лабораторія для вивчення того, як невеликі чорні діри впливають на оточуючий газ.

Команда астрономів спрямувала на NGC 4395 одразу три потужні інструменти: JWST (спектрографи NIRSpec і MIRI), радіоінтерферометр ALMA та оптичний телескоп Gemini. Результат вражає: лише в ядрі галактики JWST зафіксував 134 емісійні лінії — справжній хімічний «відбиток пальця» газу навколо чорної діри.

Головне відкриття — відтоки газу від активного ядра мають складну шарувату структуру, як цибулина. Найгарячіший іонізований газ (швидкості до 716 км/с) летить найближче до чорної діри. Далі — теплий молекулярний водень із температурами від 580 до 2900 K. А зовні — холодний газ (менше 50 K), який відстежили через молекулу CO за допомогою ALMA.

Парадоксально, але саме холодний газ виносить найбільше маси — на 1–2 порядки більше, ніж гарячі фази. При цьому кінетична ефективність відтоків дуже низька (0,003%–1,4%), і лише слабко іонізований газ реально впливає на міжзоряне середовище галактики.

Ці дані допомагають зрозуміти, як чорні діри проміжної маси регулюють еволюцію карликових галактик — процес, який досі залишається однією з відкритих загадок астрофізики.

🔗 http://telbib.eso.org/detail.php?id=79381

Horizon Lab | Космос

12 мая 2026 г., 20:54

📷 Photo

🔴 NASA випробувала потужний літієвий двигун для польотів на Марс

24 лютого 2026 року в Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA вперше за багато років запустили електромагнітний двигун, що працює на парі літію. Потужність — до 120 кіловат, це найвищий рівень для електричної тяги, коли-небудь досягнутий у США. Для порівняння: це у 25+ разів більше за двигуни місії Psyche, яка наразі використовує найпотужніші електричні двигуни серед усіх апаратів NASA.

Технологія називається MPD-двигун (magnetoplasmadynamic) — магнітоплазмодинамічний. Принцип: сильний електричний струм взаємодіє з магнітним полем і розганяє літієву плазму. Під час п'яти запусків вольфрамовий електрод у центрі розігрівся до 2800 °C, а сопло випромінювало яскраво-червоний плазмовий шлейф.

Електрична тяга витрачає до 90% менше палива, ніж хімічні ракети. Натомість вона створює слабку, але постійну тягу, яка з часом розганяє апарат до величезних швидкостей. Двигуни Psyche, наприклад, розганяють зонд до 200 000 км/год.

Концепцію MPD досліджують із 1960-х, але жодний такий двигун ще ніколи не літав у космос. Головний виклик — довговічність при екстремальних температурах. Для пілотованої місії на Марс знадобиться 2–4 мегавати потужності, кілька MPD-двигунів і понад 23 000 годин безперервної роботи. Найближча мета команди — вийти на 0,5–1 мегават на один двигун.

У парі з ядерним джерелом енергії такі двигуни можуть суттєво зменшити стартову масу та забезпечити доставку вантажів для пілотованих марсіанських місій.

Проєкт розробляється JPL спільно з Принстонським університетом і Дослідницьким центром Гленна NASA.

🔗 https://www.jpl.nasa.gov/news/nasa-fires-up-powerful-lithium-fed-thruster-for-trips-to-mars

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

💥 RCW 86: рентгенівський знімок наднової, яку бачили очевидці

Близько 2000 років тому люди на Землі спостерігали спалах наднової — і залишок того вибуху, RCW 86, досі живе своїм життям. Телескоп IXPE (Imaging X-ray Polarimetry Explorer) отримав нові знімки зовнішнього обода цього об'єкта, доповнивши картину, яку раніше намалював рентгенівський телескоп Chandra.

Chandra свого часу виявив навколо RCW 86 велику розріджену «порожнину» — саме через неї залишок наднової розширювався швидше, ніж передбачали моделі, й набув своєї нестандартної форми. IXPE зафіксував місце, де це розширення, схоже, зупинилося на краю порожнини, породивши так звану відбиту ударну хвилю — фіолетову дугу на зображенні. У фінальному знімку жовтий колір відповідає низькоенергетичним рентгенівським променям, синій — високоенергетичним від Chandra та XMM-Newton.

IXPE — спільна місія NASA та Італійського космічного агентства, яка спеціалізується на рентгенівській поляриметрії й поступово переосмислює те, що ми знаємо про найбільш енергетичні об'єкти Всесвіту.

🔗 https://www.nasa.gov/image-article/nasa-x-ray-mission-gets-fresh-look-at-2000-year-old-supernova/

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

🎥 Video

🌙 Сміттєва орбіта: як людство засмічує навколоземний простір і що з цим робити

Навколо Землі обертається понад 44 000 відстежуваних об'єктів загальною масою понад 15 800 тонн. Більшість — уламки ракет, відпрацьовані апарати, фрагменти від зіткнень. За модельними оцінками, об'єктів розміром від 10 см насправді близько 54 000, від 1 до 10 см — понад мільйон, дрібніших частинок — понад 130 мільйонів. Радари їх не бачать, але зіткнення навіть із дрібним уламком для супутника може бути фатальним.

Проблема вже помітна в статистиці. Кількість маневрів ухилення супутників Starlink зросла з 6 873 за шість місяців у 2022 році до 144 404 за той самий період у 2025-му — майже у 21 раз. Найбільший довгостроковий ризик зосереджений на висоті близько 850 км: там уламки живуть десятиліттями, і 96% об'єктів у цій зоні — неактивні. Кілька великих зіткнень там можуть запустити каскад Кесслера — самопідтримний ланцюг зіткнень, після якого орбіта стане недоступною.

Скорочення стандарту захоронення з 25 до 15 років дає співвідношення витрат і вигод від 20 до 750 — тобто кожен витрачений долар повертається у десятки разів. Але ринок прибирання орбіти сам по собі не сформується: прибирати чужий мотлох економічно невигідно нікому. Без державного втручання спадок десятиліть запусків так і залишиться на орбіті.

🔗 https://arxiv.org/abs/2603.23552

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Тижневий дайджест

1️⃣ NASA оголосила дату запуску Artemis II
NASA націлюється на не раніше ніж 1 квітня для запуску першої пілотованої місії Artemis II. Четверо астронавтів — Рейд Вайзман, Віктор Гловер, Крістіна Кох і Джеремі Хансен — здійснять приблизно 10-денний політ навколо Місяця на борту корабля Orion. Місія вперше протестує системи життєзабезпечення Orion з екіпажем на борту.
🔗 https://www.nasa.gov/news-release/nasa-sets-coverage-for-first-artemis-crewed-mission-around-moon/

2️⃣ Телескоп XRISM виміряв гарячий вітер галактики M82
За допомогою рентгенівського телескопа XRISM вчені вперше безпосередньо виміряли температуру і швидкість гарячого газового вітру в ядрі галактики-прототипу зоряного вибуху M82. Температура гарячого газу складає 23 мільйони Кельвінів, а його маса — близько 600 000 мас Сонця. Отримані значення узгоджуються з вільно розширюваним вітром, що перевищує швидкість виходу з галактики, — що підтверджує: теплового тиску достатньо для живлення багатофазного галактичного вітру.
🔗 https://arxiv.org/abs/2603.24674

3️⃣ Наднові наднові: магнетар як джерело рекордного сяйва
Надсвітлові наднові (SLSN) яскравіші за звичайні зоряні вибухи у 10–100 разів, але природа їхнього джерела енергії досі залишалась загадкою. Нова робота моделює сценарій, у якому таку наднову живить новонароджений мілісекундний магнетар, і показує, що для найближчої з відомих SLSN — SN 2017egm — передбачені гамма-промені збігаються з нещодавнім виявленням телескопом Fermi LAT. Модель також дає передбачення для нейтрино та електромагнітних сигнатур, що можна перевірити майбутніми спостереженнями.
🔗 https://arxiv.org/abs/2603.24655

4️⃣ GravNet: глобальна мережа для пошуку високочастотних гравітаційних хвиль
Запропоновано концепцію нової глобальної мережі детекторів GravNet для пошуку гравітаційних хвиль у діапазоні МГц–ГГц. Такі частоти недоступні нинішнім детекторам на кшталт LIGO, а їхні джерела можуть бути пов'язані з фундаментальними питаннями космології. Ключова ідея — синхронні вимірювання в географічно рознесених точках, що суттєво підвищує достовірність виявлення завдяки аналізу кореляцій між детекторами.
🔗 https://arxiv.org/abs/2603.24645

5️⃣ Що спостерігати у квітні 2026 року
3 квітня Меркурій досягне найбільшої елонгації — найкраща можливість побачити планету цього року на сході перед сходом Сонця. З 21 на 22 квітня досягне піку метеорний потік Ліриди, дебрис комети Тетчер, що горить в атмосфері поблизу яскравої зірки Веги. 27 квітня комета C/2025 R3 наблизиться до Землі на 71 мільйон кілометрів — спостерігати її можна буде в бінокль або телескоп у сузір'ях Пегаса і Риб.
🔗 https://science.nasa.gov/solar-system/whats-up-april-2026-skywatching-tips-from-nasa/

#Дайджест

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Компактна група Гікson 44 налічує чотири галактики на відстані близько 100 мільйонів світлових років у сузір'ї Лева. У центрі кадру — дві спіральні галактики: NGC 3190, видима з ребра, з характерними викривленими смугами пилу, та S-подібна NGC 3187. Гравітаційна взаємодія між членами групи вже спотворила їхні форми та прискорила зореутворення — ознаки майбутніх злиттів.

Credit: Peter Kennett

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

⭐ Пара зірок у хмарі гарячої пари: перше відкриття водяної пари навколо надгіганта LHA 115-S 18

Масивні зірки живуть яскраво і вмирають бурхливо. На певному етапі після головної послідовності вони проходять так звану фазу B[e]-надгіганта — стан, у якому зірка активно скидає речовину, оточуючи себе щільним холодним диском із молекул і пилу. Саме ці диски зберігають «пам'ять» про всю попередню масовтрату зірки та визначають її подальшу долю.

LHA 115-S 18 — B[e]-надгігант у Малій Магеллановій Хмарі, сусідній галактиці-супутнику Чумацького Шляху. Астрономи отримали його детальні спектри у ближньому інфрачервоному діапазоні з високим спектральним розрізненням. Аналіз виявив уже відоме: емісію молекул СО, розширену обертанням у кеплерівському кільці, та характерні водневі лінії від зоряного вітру. Але серед усього цього знайшлось щось цілком несподіване.

Вперше в атмосфері B[e]-надгіганта зафіксовано емісію гарячої водяної пари. Це відкриття принципово важливе: оточення таких зірок вважалося занадто агресивним середовищем для існування молекул води — інтенсивне випромінювання і жорсткий ультрафіолет мали б їх руйнувати. Проте присутність H₂O вказує на існування протяжних холодних і щільних ділянок навіть у настільки екстремальних умовах.

Додаткову інтригу додає радіальна швидкість: молекулярний газ і воднева емісія зміщені одна відносно одної, що вказує на подвійну систему. Молекулярне кільце, найімовірніше, є циркумбінарним — тобто оточує одразу обидві зірки. Якщо це підтвердиться, класичні моделі еволюції масивних подвійних зірок потребуватимуть суттєвого перегляду: вода навколо такого об'єкта свідчить про значно складнішу хімію і структуру викидів, ніж передбачалося раніше.

🔗 https://arxiv.org/abs/2603.22334

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Статуї моаї з Аху Тонгарікі на острові Рапа-Нуї стоять спиною до океану під яскравою смугою Чумацького Шляху, частково затягнутою міжзоряним пилом і земними хмарами. Острів розташований на тисячі кілометрів від узбережжя Південної Америки — одне з найвіддаленіших населених місць на Землі, що забезпечує виняткову темряву нічного неба. Саме тут збереглися стародавні обсерваторії, зведені місцевими жителями для навігації та календарних спостережень.

Credit: Rositsa Dimitrova

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Обсерваторія Віри К. Рубін у чилійських Андах знята під час першого спостережного сеансу у квітні 2025 року — купол відкрито, телескоп Сімоні спрямований у нічне небо. Праворуч від обсерваторії видно Сіріус, у центрі кадру — розсіяне скупчення Мессьє 41, відоме також як Малий Вулик, що налічує близько ста зір. Ліворуч розташований допоміжний телескоп AuxTel діаметром 1,2 метра, який підвищує точність вимірювань основного інструмента.

Credit: NSF–DOE Vera C. Rubin Observatory/NOIRLab/SLAC/NSF/DOE/AURA/P. Horálek (Institut

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

🌌 IceCube «чує» Сейфертові галактики: нейтрино з активних ядер підтверджено в Південній півкулі

У 2022 році обсерваторія IceCube оголосила про виявлення потоку високоенергетичних нейтрино з активної галактики NGC 1068. Ця галактика належить до класу Сейфертових — її надмасивна чорна діра активно поглинає речовину, але без потужного джету в бік спостерігача. Саме тому рентгенівське випромінювання стає ключем до розуміння процесів: воно здатне «просвічувати» непрозорі ядра, де нейтрино народжуються при зіткненні прискорених частинок із навколишньою речовиною.

Нова робота колаборації розширила пошук від одного джерела до систематичного огляду Південного неба — де IceCube традиційно менш чутливий. Новий метод відбору подій ESTES дозволив придушити фон атмосферних нейтрино та проаналізувати 10 років даних у напрямку 14 рентгенояскравих Сейфертових галактик з каталогу Swift BAT.

Результат: колективний нейтринний сигнал від 13 джерел перевищує фон зі значущістю 3.0σ. Найяскравіший внесок дає NGC 1068, але помітний сигнал фіксується і від інших галактик — що підтверджує теоретичне передбачення про зв'язок між нейтринним потоком та рентгенівською яскравістю ядра AGN. З введенням IceCube-Gen2 ця картина стане значно чіткішою.

🔗 https://icecube.wisc.edu/news/research/2026/03/new-evidence-from-the-southern-hemisphere-links-neutrinos-to-x-ray-bright-active-galaxies/

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Відкрий це

🔭 Eyes on the Solar System — 3D-додаток у браузері, де вся Сонячна система рухається в реальному часі на основі справжніх даних NASA. Планети, супутники, комети, астероїди, карликові планети — сотні об'єктів, кожен можна наблизити та роздивитися.

Головна фішка — керування часом, від 1949 до 2049 року. Хочете побачити, як Cassini проходив крізь крижані гейзери Енцелада? Як New Horizons наблизився до Плутона? Як Perseverance сідав на Марс? Все відтворюється посекундно, за реальними траєкторіями. Загалом у додатку понад 120 місій NASA — минулих, поточних і запланованих.

🔗 http://eyes.nasa.gov/apps/solar-system

#ВідкрийЦе

Horizon Lab | Космос

2 апр. 2026 г., 20:34

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Це детальний знімок галактики Трикутника (Messier 33), розташованої за 3 мільйони світлових років від нас. Зображення охоплює міжзоряний газ і пил у надзвичайній деталізації: синій колір відповідає кисню, зелений — водню, червоний — сірці. Такі карти розподілу елементів дозволяють дослідникам простежити, як зоряне випромінювання формує навколишнє середовище і впливає на еволюцію галактики загалом.

Credit: ESO/A. Feltre, F. Belfiore, G. Cresci et al.

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

⭐ Перші зірки Всесвіту: JWST дозволив зазирнути в саму темну еру космосу

Більше 13 мільярдів років тому, коли Всесвіт ще не встиг забруднити себе важкими елементами, спалахнули перші зірки. Вони народилися з чистого водню і гелію — і, за теоріями, були велетнями: у десятки чи сотні разів масивнішими за Сонце. Але прямих спостережень цих зірок досі майже не існувало. Тепер — завдяки JWST — ситуація змінюється.

Об'єктом дослідження стала система Hebe: дві компактні галактики (C1 і C2), що знаходяться поряд із відомою галактикою GN-z11 на відстані понад 13 мільярдів світлових років. Обидві компоненти випромінюють іонізоване гелієве світло — сигнал, характерний для наджорсткого ультрафіолету, який здатні генерувати лише дуже масивні та гарячі зірки. Металічних ліній у спектрі — практично нуль.

Дослідники змоделювали спостереження і показали: відтворити виміряні характеристики можна лише в тому випадку, якщо більше 50% зоряної маси у цих галактиках належить зіркам першого покоління — так званим PopIII. Компонента C1 взагалі сумісна з суто первісною зоряною системою без жодних металів.

Ключовий результат — обмеження на початкову функцію мас (IMF) перших зірок. Відношення HeII до Hγ виключає «круті» функції мас із великою кількістю маломасивних зірок. Дані натомість підтримують «важковершинний» розподіл, де переважають масивні зірки — особливо якщо система молода (менше мільйона років). Разом із виміряною світністю HeII це дає оцінку повної зоряної маси системи: від 20 тисяч до 600 тисяч мас Сонця.

Важливо, що ці результати незалежно узгоджуються з обмеженнями, отриманими з «ближнього поля» — тобто з хімічного складу найдавніших зірок нашої Галактики. Ближнє поле відкидає найплоскіші функції мас; далеке поле відкидає найкрутіші. Разом вони окреслюють вузький «коридор» допустимих IMF для перших зірок Всесвіту.

Це перший випадок, коли пряме спостереження системи PopIII на великому червоному зміщенні дозволяє накласти незалежні кількісні обмеження на природу перших зірок — відкриваючи новий шлях до розуміння того, як Всесвіт запалив своє перше світло.

🔗 https://arxiv.org/abs/2603.20363

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

🌌 Квазари на місці: JWST і ALMA спростували зміщення чорних дір у ранніх галактиках

Надмасивні чорні діри існують мільярди років — але досі незрозуміло, як вони так швидко виросли в перші сотні мільйонів років після Великого вибуху. Одна з теорій припускала, що чорні діри могли зміщуватися відносно центрів своїх галактик — наслідок злиттів або гравітаційних «відштовхувань» після злиття. Нове дослідження перевірило цю ідею напряму.

Вчені зіставили позиції шести квазарів із червоним зміщенням z > 6 — тобто тих, які ми спостерігаємо такими, якими вони були менш ніж через мільярд років після утворення Всесвіту. Положення чорної діри визначалося за знімками JWST NIRCam з роздільною здатністю до 400 пк, а позиція галактики-хазяїна — за даними ALMA у лінії [C II] 158 мкм і континуумом пилового випромінювання з роздільною здатністю до 600 пк. Для контролю точності астрометрії використовували дані GAIA по зорях у полі зору NIRCam.

Результат однозначний: у всіх шести випадках чорна діра знаходиться в межах центральних ~400 пк свого галактичного оточення. Деякі зміщення, які раніше здавалися помітними на оптичних знімках JWST, зникають, коли дивитися на дані ALMA — тобто були артефактом поглинання пилом, а не справжнім просторовим розривом між чорною дірою і галактикою.

Кінематичне моделювання додає ще один важливий висновок: жодна з галактик не демонструє ознак нещодавнього злиття. Більшість із них добре описується простою моделлю обертового диска — несподівано спокійна картина для об'єктів у такому ранньому і бурхливому Всесвіті. Це підтримує теоретичні моделі, згідно з якими зміщення чорної діри або дуже короткочасне, або взагалі рідкісне явище.

🔗 http://telbib.eso.org/detail.php?id=78582

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 На нічному небі над Мохе — найпівнічнішим містом Китаю — здіймаються світлові стовпи: відблиски вуличних ліхтарів у дрібних пласких крижаних кристалах, що утворилися повітрі під час морозу. На тлі стовпів чітко впізнається сузір'я Оріона. На відміну від сонячних стовпів, які виникають у верхніх шарах атмосфери, ці відбивають не сонячне світло, а штучне освітлення міста.

Credit: Jeff Dai

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

⭐ Крабоподібна туманність: Hubble порівнює 25 років еволюції

Майже тисячу років тому китайські астрономи записали появу нової зірки — настільки яскравої, що вона була видна вдень протягом кількох тижнів. Те, що залишилось від цього вибуху, ми сьогодні знаємо як Крабоподібну туманність: розширюваний залишок наднової SN 1054, розташований за 6 500 світлових років від Землі в сузір'ї Тільця. Телескоп Hubble щойно зробив нові знімки туманності — через чверть століття після перших повних спостережень — і зафіксував, як вона продовжує жити й змінюватись.

Нові зображення дозволяють простежити рух ниткоподібних газових волокон із разючою точністю: зовнішні волокна переміщуються зі швидкістю близько 5,5 мільйона кілометрів на годину. При цьому вони не розтягуються, а рухаються назовні практично як єдине ціле — поведінка, характерна для туманностей, що живляться пульсарним вітром. На відміну від більшості інших залишків наднових, де розширення рухає ударна хвиля початкового вибуху, Краб живиться синхротронним випромінюванням: воно виникає від взаємодії між магнітним полем центрального пульсара і речовиною туманності.

Деталі нових знімків відкривають і тривимірну структуру об'єкта — те, що важко визначити з плоского зображення. Тіні деяких волокон видно на тлі синхротронного серпанку всередині туманності. А ось яскравіші волокна, як не дивно, тіней не відкидають: це означає, що вони розташовані на далекому боці туманності, поза зоною підсвічування.

Справжня цінність цих спостережень — у майбутньому порівнянні. Дані Hubble можна поєднати зі знімками Крабоподібної туманності від Webb у інфрачервоному діапазоні (2024 рік), а також з даними інших телескопів в різних довжинах хвиль. Разом вони дозволять скласти найповнішу картину того, як зоряна катастрофа тисячолітньої давнини продовжує розгортатись просто зараз.

Результати опубліковані в The Astrophysical Journal.

🔗 https://esahubble.org/news/heic2607/

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

🔴 Як відкриті дані NASA перетворили 3I/ATLAS на наукову капсулу часу

Першого липня 2025 року наземний телескоп ATLAS у Чилі зафіксував щось незвичайне: яскравий об'єкт, що рухався крізь Сонячну систему під кутом, який не міг належати жодній відомій кометі чи астероїду. Так людство вперше дізналося про 3I/ATLAS — лише третій міжзоряний об'єкт, виявлений в нашій Сонячній системі.

Але насправді комета з'явилась на знімках ще раніше. Пошук у публічних архівах NASA показав, що космічний телескоп TESS — місія, призначена для пошуку екзопланет — зафіксував 3I/ATLAS ще у травні 2025 року, за два місяці до офіційного відкриття. Широке поле зору інструменту захопило прибульця випадково, і ці завчасні спостереження дозволили астрономам точніше відновити траєкторію комети через Сонячну систему.

Хімічний склад 3I/ATLAS також виявився несподіваним. У типових кометах, що сформувалися у нашій системі, добре вивчені пропорції води, вуглекислого газу та чадного газу. В міжзоряного гостя ці співвідношення виявилися іншими — і встановити це вдалося лише завдяки поєднанню даних одразу з кількох місій: спектральних спостережень марсіанського орбітера MAVEN, інфрачервоних знімків James Webb Space Telescope і нещодавно запущеного SPHEREx. Окремо комету спостерігав і PUNCH — квартет малих супутників, основне завдання яких дослідження сонячного вітру, але завдяки ретельній обробці зображень вони також захопили 3I/ATLAS у вересні–жовтні 2025 року.

Усього понад дюжина місій NASA спрямували свої інструменти на одну ціль. Щоб це стало можливим, NASA ще кілька десятиліть тому почала впроваджувати стандарти відкритої науки: єдині формати зберігання даних через Planetary Data System, публічні архіви MAST та IRSA, доступні будь-кому без реєстрації та оплати. Саме ця інфраструктура дозволила швидко об'єднати дані з різних інструментів і отримати результат, недоступний жодній місії поодинці.

Комета покидає Сонячну систему і більше ніколи не повернеться. Але зібрані дані нікуди не зникнуть. За оцінками вчених, міжзоряні об'єкти можуть проходити крізь нашу систему приблизно раз на рік — просто раніше у нас не було телескопів, здатних їх помітити. З кожним новим поколінням інструментів таких відкриттів ставатиме більше, і вчені майбутнього зможуть порівнювати нових прибульців з 3I/ATLAS — першою кометою, про яку людство знає так багато.

«Через тридцять п'ять років астрономи ставитимуть зовсім інші питання, — каже Томас Статлер з NASA. — Єдиний спосіб залишити їм спадщину — зберегти ці дані для них».

🔗 https://science.nasa.gov/open-science/interstellar-comet-3i-atlas-data/

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 На знімку — спіральна галактика NGC 1300 та еліптична NGC 1297 зі скупчення галактик Еридана, розташованого на відстані понад 70 мільйонів світлових років. NGC 1300 діаметром близько 100 000 світлових років видна з ребра площини — з чітко помітною центральною перемичкою та розлогими спіральними рукавами; NGC 1297 виглядає майже сферичною і розташована дещо далі. Еліптичні галактики на кшталт NGC 1297 складаються переважно зі старих зір і, найімовірніше, утворилися внаслідок злиття кількох спіральних галактик.

Credit: Dietmar Hager and Eric Benson

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 У центрі Чумацького Шляху, за 27 000 світлових років, ховається надмасивна чорна діра. Навколо неї щойно виявили третю хмару газу — G2t — що змінює уявлення про природу всього «газового тріо».

Credit: ESO/D. Ribeiro for the MPE GC team

Horizon Lab | Космос

30 мар. 2026 г., 19:38

📷 Photo

▪️ Рубрика: Фото дня

📸 Чотири лазери телескопа Йєпун — частина ESO's VLT у Чилі — ріжуть нічне небо над Чумацьким Шляхом. Це не шоу: лазери допомагають прибрати спотворення атмосфери і бачити космос чіткіше.

Credit: ESO/A. Trigo

Showing 28 of 28 posts

No more posts

Рейтинг

Требуется вход

Отзывы пользователей (0)

Пока нет отзывов. Будьте первым, кто поделится своим опытом!

Horizon Lab | Космос

Horizon Lab | Космос

Рейтинг

Рост участников (Последние 12 дней)

Последние посты

Рейтинг

Отзывы пользователей (0)

Похожие каналы Telegram

Голова в холоде [ ноги в тепле ]

Cosmolove | соларография

Медвежий фарш

Shoot the moon

ЗОЛОТАЯ ЧЕРЕПАХА

Поднявшиеся листья

ПРИРОДА РОССИИ • ФОТО

Иду лесом, несу дичь

Похожие каналы Telegram

Голова в холоде [ ноги в тепле ]

Cosmolove | соларография

Медвежий фарш

Shoot the moon

ЗОЛОТАЯ ЧЕРЕПАХА

Поднявшиеся листья

ПРИРОДА РОССИИ • ФОТО

Иду лесом, несу дичь

Отзывы пользователей (0)

Последние посты