«Морального осуду недостатньо»
Рафаель Глюксманн в інтервʼю про кризу соціал-демократії, запізнілу самокритику та загрозу перемоги правих на виборах у Франції
Рафаель Глюксманн — не просто депутат Європарламенту, а одна з ключових фігур, яка системно та послідовно осмислює кризу сучасної європейської політики, яка не є простим завданням для усіх, хто нею займається.
Водночас, важко не відзначити і той факт, що Глюксман веде свою промову від імені «тонучого корабля» європейської соціал-демократії, яка не знайшла поки спроможності переформатуватись під нові виборчі реалії, в яких ультраправі сили забирають собі голоси робітничого класу, а соціал-демократичні партії стійко асоціюються з минулим. Хоча Глюксман і ближче до вирішення проблеми ніж багато інших європейських політиків (він хоча би дійсно визнає, що проблема гостра і зміни невідворотні), втім і у нього немає наразі того бачення, які рішення можуть зберегти європейський лівий центр на плаву в майбутньому. Однією з важливих політичних проблем, які поки європейський лівий центр не бачить у якості проблеми є стійка упевненість у демократії як самоцінності, тобто ідеї що якась «європейська демократія» як така і є тією метою, до якої слід апелювати як до бажання власне самих виборців. У той же час, соціал-демократичний електорат втрачається, розчиняється в часі і переходить до підтримки інших політиків, особливо у часи криз на які есдеки, схоже, не здатні дати однозначних відповідей.
Сам Глюксман у інтервʼю говорить і про критичну позицію лівиці щодо себе самої як про необхідну передумову оновлення, сам при цьому її не демонструє в ході розмови, опираючись на базові конструкції («необхідність захистити демократію», «потребу відвоювати у правих робітничий клас», «демократичний діалог», «неможливість перейти межу»). Якоюсь мірою Глюксмана часто розглядають як «надію» нової європейської соціал-демократії, однак чи є саме по собі це фактором успіху для течії в наступне десятиліття? Навряд. Однак, інтервʼю не стає від цього менш симптоматичним.
Це інтервʼю запозичене нами із соціал-демократичного журналу Internationale Politik und Gesellschaft (IPG) та перекладене редакцією 12 зірок українською мовою.
https://open.substack.com/pub/xllsterne/p/275?r=4ukhbk&utm_campaign=post&utm_medium=web&showWelcomeOnShare=true
🇪🇺
