Намагався довго не писати про НБУ, бо не треба заважати людям закопувати себе глибше, проте вчорашній бенефіс на ТСК щодо Сенс Банку викликав у мене одночасно протилежні емоції.
З одного боку, величезне задоволення, що тепер уся країна побачила, з ким я маю справу, бо відповіді нагадували відому японську скульптуру san saru з трьома мавпами: «нічого не бачу, нічого не чую, нічого не кажу», коли справа стосується «своїх». А от коли не своїх…
НБУ отримав шалені повноваження (які, на мою думку, порушують правила корпоративного управління). Вони мають право бути присутніми на засіданнях Наглядової ради, отримувати за три дні до засідання порядок денний, а після — повний протокол засідання. Тому, коли вчора НБУ робив великі очі й казав, що нічого не бачив і це все якісь злодії в Наглядовій раді і т. п., виникає питання: чи достатньо платники податків виділяють коштів на утримання НБУ, бо на окуляри, щоб усе бачити, явно не вистачає.
Скажу чесно, навіть десь відчув свою провину за ту ситуацію, яка склалася. НБУ та Голова НБУ особисто так зосередилися на боротьбі зі мною та Укрпошта , що не встигали помічати всі інші питання.
Ну і, звісно, вчора нарешті зрозумів, чому Андрій Григорович так мене не любить та не любить Укрпошту. Просто він нас порівнює, як з’ясувалося, з паном Веселим, який очолював Львівську дирекцію Укрпошти в 2012-2014 роках і з яким він тоді познайомився. Вірогідно, що моя професійна придатність і близько не дотягує до рівня пана Василя Веселого, з яким мене порівнює Андрій Григорович 🙂 Ну тому він у Монако, а я в Києві 🙂
А от відповіді самого Андрія Григоровича були для банківської спільноти точно веселими. Людина, яка навіть лайки у Facebook контролює, сказала, відповідаючи на запитання голови комітету Д. Гетманцева, що не знає, як був погоджений перший заступник голови Укргазбанку, який працював директором з ризиків під час міскодингу. Цей жарт увійде до переліку найкращих жартів дня разом із коментарями пана Олійника, що всіх погоджують або не погоджують протягом двох місяців і НБУ попередньо не знає переліку кандидатів 🙂
З іншого боку, сумно, що такі люди відповідають (або, точніше, не відповідають) за фінансову систему країни під час війни. Лікарі кажуть: іноді треба, щоб стало дуже погано, щоб потім стало краще. Давайте сподіватися, що саме так і буде.
