❓Егоїст свого спасіння❓
Звучить різко, на перший погляд, і не зрозуміло. Навіть більше того - неправильно із позиції християнства🤔.
Але поясню цей момент. Біблія пише: "Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння".
До филип'ян 2:12
У спасінні можна побачити дві крайності (тобто займати тільки одну позицію небезпечно):
• треба приділяти увагу тільки спасінню інших, і тоді і я спасусь.
• треба думати тільки про себе в питанні спасіння.
Як перша, так і друга не є правильні якщо йдуть окремо. Але хочеться зупинитись на тому, що все таки означає бути "егоїстом" в питанні спасіння.
Дуже часто християни можуть думати, що те, що їм говорить пастор, священник, пресвітер, батьки чи будь-хто із керівників, - цього достатньо. І зі своєї сторони ніяких зусиль не прикладають для свого зростання особистого. А це і читання Біблії, і час проведений з Богом в молитві, і допомога родині чи комусь іншому хто має потребу.
Тоді виходить, що їх спасіння "звершує" хтось. А Павло пише, щоб зі страхом і трепетом своє спасіння звершували.
А з іншої сторони "егоїст" свого спасіння не означає думати тільки про себе, а за інших забути. Це означає, що відповідальність за спасіння, якщо людина вже знає істину, лежить на ній. Звичайно, на керівниках теж лежить велика відповідальність.
Але нам самим особливо потрібно прикладати зусилля, щоб іти до спасіння і в останній час почути слова запрошення Ісуса "увійти в радість пана".
Тому в крайності не варто ставати, але і пам'ятати, що відповідати будемо ми за своє життя, а не будь-хто інший. В якщо будемо спасенні то і відповідати не доведеться 🙂
