Не закохані, Алі Гейзелвуд 🌟
Як сказала моя подруга Оля: «Ця книжка — як морозиво: треба з’їсти за один раз, тоді смакує». І я повністю з нею згодна, бо читала «Незакоханих» майже тиждень, і ми зрештою стомили одне одного 🙂
При цьому не можу сказати, що мені не сподобалося: тут є крутий міленіальський гумор Алі, класний головний герой і героїня, яка не дратує — усі складові ідеальної історії від Гейзелвуд. Ну і фанфіковий вайб на місці. До речі, хоч еротичних сцен було чимало, але все одно менше, ніж я очікувала, бо щось так всі лякали цим.
Проте ми відволіклися. Що ще варто відзначити: мені дуже сподобалося розкриття персонажки Ру і те, як вона поступово починає довіряти Ілаю. Те, як розкривається сам Ілай і як показано, наскільки схожими й водночас різними бувають люди з подібним травматичним досвідом.
Що й казати про Ілая — ідеальний «грінфлежний» хлопець від Гейзелвуд, одна штука. За це я її і люблю.
Мені сподобалися вставки про фігурне катання, бо я його обожнюю. Також приємно, що Гейзелвуд продовжує відкривати нам світ науки й виходить за межі університету, показуючи, що чекає на героїв далі.
Єдине що — хто читав, скажіть, ви одразу все зрозуміли про Флоренс? Бо моя подруга — так, а я в кінці просто сиділа приголомшена, бо взагалі не здогадувалася, що й до чого.
Від себе ставлю книжці чотири незаслужені лисички 😐😐😐😐 з п’яти. Якби читала швидше й у відповідному настрої, то це була б тверда п’ятірка. А так уже як склалося — можливо, колись перечитаю й переоціню 😁
#Redfox_прочитане
