♣️💥☠️
СЕРЦЕ УКРАЇНИ Б’ЄТЬСЯ НА СХОДІ!
Існує стереотип, що український націоналізм, національна свідомість це щось із Заходу країни. Галичина, Волинь… Натомість Схід сприймається зросійщеним, несвідомим і тому подібне. Правда в тім, що Шухевич, Бандера, Стецько, навіть Коновалець були учнями українців навіть не по той бік Збруча, а ще далі на Схід.
Той націоналізм України, який ми знаємо сьогодні, тягнеться не зі Львова, а з Полтави, Харкова, Мелітополя, Донбасу. Саме з цих країв походять Міхновський, Донцов та інші самостійники. Саме вони закладали фундамент українського націоналізму.
У цьому є певний символізм, що національна ідея плекалась саме на Сході України, немов форпост від російських зазіхань. Наш форпост і постраждав за це першим, зазнавши значної русифікації. Цю жертву Лівобережжя, Слобожанщини, Запоріжжя, Холодного Яру ми забули.
Коли допускаємо думку про здачу нашого Сходу заради ефимерії миру та добробуту, ми відкриваємо торги за власне серце та частину душі. Зрада, навіть із благих мотивів, назавжди залишається зрадою. У висліді можемо лише більше безчесно втрати, аніж щось здобути.
У 20 ст. українці не розуміли з якого і по який край б’ється наше серце. Із цією хибою ми прийшли і в часи відновленої незалежності. Проте ці края не є загадкою.
В Гімні співається – «від Сяну до Дону», у марші ЗСУ – «від Сяну по Кавказ». Зображена карта 1918 р. наочно показує наш ексзистенційний засяг, як орієнтир. Український Схід є значно більшим, аніж ми собі його уявляємо. Звичайно, зараз це видається дикою нездійсненною мрією, проте багато починань здавались такими. Приміром, українська державність, незалежність.
Як казав Сковорода – «ціль вершину, щоб дістати середину». На карті показана «вершина». Лише від нас залежить де проходитиме «середина». А, можливо, й «вершина» є цілком посильною?
#на_марші
![Український Арт Дайджест від [esthète] Газети Profile](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fcdn.tgdio.com%2Fchannels%2F2025%2F10%2FcalendART.webp&w=256&q=75)
