Вбиває не зброя.Вбивають люди... «Київ. Людина озброєна карабіном відкрила стрільбу та взяла заручників. Під час штурму, спец призначенці ліквідували стрілка. На жаль, є загиблі та поранені серед цивільних громадян»… Приблизно так зараз виглядають перші шпальта всіх українських ЗМІ.
Біда в тому, що сталося. Але ще більша біда в тому, що це лише початок. Не зважаючи на те, що вбивця використав власну, себто зареєстровану зброю, війна завалила країну нелегальною зброєю. І тепер лише справа часу, коли вона, себто ця зброя почне стріляти. Це звісно ж страшно. Але…
Ми не перша країна, яка живе в стані війни. І так буде жити довго. Дуже довго. Ізраїль почав воювати в 1948 році і буде воювати постійно. Доля України чимось схожа на долю Ізраїлю. Наш ворог теж хоче бачити Україну мертвою і відповідно зробить для цього все можливе та неможливе. Учора. Сьогодні. Завтра. Тому, нам, себто Україні потрібно брати на озброєння не потужні та незламні відосики, текст яких написав спічрайтер, а досвід країни, яка пройшла через дев’ятий вал різних терористичних атак.
На вулицях Єрусалима мене здивувала кількість зброї яку носили відкрито. Військові в формі кольору хакі, поліцейські, цивільні, всі. Біля магазину стояв чоловік, віком за сорок. Гарно вдягнутий. Сорочка та штани з льону. Темно-сині замшеві лофери. На носі «рейбени». А на плечі «Хеклер МР-5к», пістолет-кулемет розміром з невеличку жіночу сумочку. Через двадцять метрів, на зупинці стоїть ще один озброєний чоловік. Кросівки. Джинси. Футболка. На поясі пістолет у відкритій кобурі. При чому, пістолет бачать всі… А далі ще і ще. Військові сидять на лавочці, щось хомʼячать, а зброя поруч. І цю зброю також бачать всі. Такі часи, які диктують свої правила гри.
В українському суспільстві давно висить питання Закону про зброю. Закону, який нарешті дасть можливість не лише придбати, а й носити та застосовувати у випадках... і далі чітко означений перелік. Це права. Але ж там і мусять бути обов’язки, які прописані не менш жорсткою мовою. Розумію, що зараз в коментарях почнуться істерики на кшталт, «Так ти Петров хочеш, щоби люди по вулицях ходили зі зброєю?». Попри все… Так… Хочу! Щоби із зброєю ходили ті, хто мають право! Наприклад військові, як в Ізраїлі. Ветерани. Цивільні, як в тому ж самому Ізраїлі. Офіційно. Зі зброєю. Приховане, або відкрите носіння. І коли наступного разу, комусь захочеться в такий спосіб забрати життя цивільних громадян, (навіть взявши стару дідовську рушницю), цілком можливо, що серед заручників чи прохожих опиниться людина в сумочці якої буде лежати «короткий», якщо висловлюватися сленгом військових і все може піти зовсім за іншим сценарієм.
Не треба вигадувати велосипед. Його давно вигадали, з усіма можливими апгрейдами. Беріть досвід Ізраїлю і якомога швидше адаптуйте його до умов України. Бо президента охороняють озброєні та навчені люди. І прем’єр-міністра також. Плюс спікера парламента. Навіть Єрмака, кента президента, охороняють бодігарди, як ми бачили з рослідування. А хто стоїть на охороні цивільних громадян? Поліція? Згоден! Але ж вона не може бути скрізь, тим паче, коли при першій ж ліпшій нагоді, те ж саме суспільство взагалі ВСЮ поліцію відправляє на фронт… Чим швидше влада проблему назве проблемою і почне робити кроки для її вирішення, тим буде краще. Бо часу для попізд@ть майже не залишилося.
p.s. До речі, хтось бачив біля того супермаркету взвод коментаторів з фейсбуку? Ну тих, хто при першій же нагоді кричить, «Сишишь ти, та не нада меня защіщять! Я сам себя защищю, єсли нада будет»? Не бачили?! Дивно? Напевне не встигли, а то б «Корд», залишився без роботи…
На фото супермаркет Велмарт, у якому ліквідували стрілка (Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko)
