У Марго фінансові проблеми – Руфі Торп
Вчергове стається дивне: наче чогось і чекаєла сильно-сильно, а як тільки зʼявилось – відкладаю на невизначений строк. Чому так сталось з екранізацією книги – досі не розумію, але хоч до першоджерела дісталась майже одразу, як воно в мене в руках намалювалось.
Видавництво Старого Лева
Все складається так, що головній героїні доводиться кинути універ – хоча їй і бажалось стати зі своєї сімʼї першою людиною зі ступенню. Причина прозаїчна – Марго вагітніє від професора і вирішує зберегти дитину, а значить, треба буде змінити взагалі всі аспекти свого життя, що і несе за собою всі вищезгадані фінансові проблеми.
Варто проговорити одразу, на самому початку відгуку: не бачу жодної проблеми в OnlyFans, якщо цим займається повнолітня людина за власним бажанням, без жодного примусу, платить податки, а мова про країну, де такий рід діяльності не заборонено законом. Тож моралізаторствувати, а тим паче – засуджувати героїню за її життєві рішення не збираюсь. А тепер – ближче до тексту.
На перший погляд це могло б здатися романом про дорослішання і зрілість – просто з пікантним бекграундом і в максимально сучасних обставинах. Та, якщо придивитись до головної героїні, зʼявляється відчуття, що вона вже доросла, а можливо, була нею мало не завжди (що, в цілому, логічно, враховуючи поведінку її батьків протягом усієї книги). От в чому Марго справжня ікона – так це в адаптації і генерації ідей. Ну і розумінні пріоритетів, звичайно. Місцями молода-ще-нещодавно-першокурсниця навіть занадто іконічна в усіх тих пунктах, через що оповідь стає трошки менше реалістичною. Не тому, що я не вірю, що дівчина не може з усіма життєвими проблемами розібратись (хоча, кого обманюю – може і саме тому, може, я просто заздрю!) – та таке от субʼєктивне відчуття в мене виникло, і не проходило до самого кінця оповіді.
А от в чому книга прям прекрасна – так це в другорядних персонажах. Давно в мене не було настільки великого задоволення від сучасних книг з цього боку, та от ми тут: люди поруч з Марго обʼємні, зі своїми історіями, реальні, трішечки смішні і трішечки трагічні… короче кажучи, в них віриш, і залюбки – яким би флером абсурду не були просочені події. Ну і манера оповіді в авторки шикарна: легка, але не занадто, іронічна і, місцями самоіронічна.
Конкретно для мене то виявилась книжка на один раз – але міцний такий раз, із задоволенням і емпатією до майже всіх персонажів. Перечитувати, мабуть, не стану, а от адаптацію дивитимусь і, думаю, найближчим часом (там на Apple TV вже майже всі серії вийшли, наскільки розумію). Та от в чому нюанс: якогось фіналу в книзі, фактично, немає – але все одно є відчуття, що у Марго все точно буде добре.
