На другий тиждень мого «працевлаштування» в агенції клієнт вирішив непомітно від мене зняти презерватив, а потім так само «непомітно» увійти «не туди» і продовжувати, ігноруючи те, що я говорила, що мені боляче і просила зупинитися.
Наприкінці дня я розповіла про те, що трапилося, менеджеру. Той, хоч і звинуватив мене в ситуації, пообіцяв, що горе-клієнта я більше не побачу. Я зраділа. Тепер я не одна, мене захищають, мене не дадуть образити. Я видихнула з полегшенням.
А через два тижні він прийшов знову.
У майбутньому, коли вже інший пʼяний і смердючий мужик цілу годину тягав мене за волосся і з усієї дурі бив по спині і сідницях, затискаючи рот другою рукою, я нікому нічого не сказала. Просто мовчки пережила. Як і всі в цій проклятій індустрії. Нібито так і потрібно, нібито це якась нормальна рутина.
Я думаю, у вас у голові зараз крутиться питання: а якого біса я усе ще там?
Гроші. Про це чомусь рідко говорять або говорять якось між рядків, але швидкі гроші стають такою ж залежністю, як наркотики чи алкоголь.
У якийсь момент я перестала шукати роботу в ритейлі, адже хто хоче цілий місяць по 10 годин стояти на касі за ті самі гроші, які тут можна заробити за день, всього-навсього на деякий час відключивши природний інстинкт самозбереження. Із цим, до речі, повії теж справляються на ура, вищезгадані наркотики й алкоголь - їхні головні помічники (я вживала доволі важкі речовини, але вчасно зупинилася, зараз лише п'ю і курю траву).
Це нонсенс - сказала б я на вашому місці - невже гроші варті такого? Не варті. Але що довше ти в цьому світі, то сильніше він тебе затягує. Більшість дівчат, які працюють у секс-індустрії, як було правильно зазначено у вашому дописі, не вважають, що здатні займатися чимось, окрім як торгувати собою. У 100% це неправда. Але це дивовижна здатність проституції - змушувати тебе свято повірити у власну нікчемність. Це болото. І найвірніший спосіб у ньому не потонути - це ніколи в нього не потрапляти.
Я не одна. Працюючи в ескорті, я познайомилася з багатьма «колегами». У проституції немає щасливих історій.
Жінка, яка вийшла заміж, не закінчивши школу, а потім чоловік залишив її з двома маленькими дітьми. Дівчина з дефектом мовлення, яка не може знайти роботу через розлад. Вихованка дитбудинку, яку випхали у 18-й день народження, не навчивши навіть основ. Хлопчик-підліток, який утік із дому від насильства вітчима. Залежні, травмовані, люди з важкими психрозладами...
Ця система живиться горем, як паливом. Проституція, будь-яка, навіть найелітніша, загнеться без болю, злиднів і безнадії.
Коли я чую, що проституція - робота, я хочу поставити запитання: а яку ще роботу ви знаєте, куди влаштовуються тільки коли все настільки херово, що інший вихід тільки у вікно?
Немає «хорошої» проституції. Немає щасливих повій. Є жінки і чоловіки, які переконують себе в псевдо-щасті, щоб не поїхати кукухою.
Якби я давала пораду батькам, як захистити своїх дітей від цього лайна, я б сказала: будьте поруч. Будуйте міцні стосунки і робіть усе можливе, щоб ваші діти вам довіряли, не важливо якого вони віку. Любіть їх. Сильно-сильно. Нехай ваші діти завжди знають, що можуть прийти до вас із чим завгодно.
Тут нечасто зустрічаються діти люблячих батьків, це я можу вам точно сказати.
Сьогодні був не найгірший день. Але, поки я пишу цей текст, сидячи в тьмяній кімнаті чергового готелю, моє тіло все ще дико ниє, хоча останній клієнт пішов понад три години тому. Навряд чи я запам'ятаю сьогоднішній день, як і завтрашній. Мій мозок уміло навчився стирати все, що йому не подобається. Я виберуся. Мені буде важко, але я точно виберуся, я вже почала.
Цей текст написаний, напевно, насамперед для того, щоб захистити інших від падіння в діру, з якої я зараз намагаюся вибратися.
Сподіваюся, хоч комусь це допоможе.
Дякую, що дочитали»
