Отримала новину про новий (як згодом зʼясувалося, умовно) проєкт Євгена Клопотенка — https://klopotenko.com/gastrospadok/ Анонс вказує, що це «відкрита кулінарна енциклопедія» автентичної української кухні, хоча, по факту, це просто ще один розділ сайту Євгена, але з рецептами, які маркуються як «автентичні», «віднайдені у далеких селах, рукописах часів Київської Русі та на стінах храмів».
В теорії мені ця ідея близька, хоча і хотілося б менше фокусу на самій постаті, кхм, ідейника проєкту, і більше історичного контексту безпосередньо страв, розмов з істориками, посилань на першоджерела, тощо. Але гаразд, на одному лише історичному контексті імʼя не побудуєш. Ось що мене дратує суттєво більше так це абсолютно шалена кількість реклами, яка затуляє весь сайт і лізе в очі з усіх шпарин.
Знову ж, я розумію, що реклама не приносить стільки грошей, щоб сайт можна було утримувати лише на одному красивому і ненавʼязливому банері, що скромно висить у куточку. Але можна хоча б соціально важливі (принаймні, його ж позиціонують саме так) проєкти робити так, аби реклама таблеток від облисіння та мазі від радикуліту не затуляла собою буквально ВСЕ?
