Вивчаючи світовий маркетинг та намагаючись впровадити його у своїй країні, я зрозуміла причину.
Зрозуміла причину, чому світові кейси реклами приходять до нас у втіленні на декілька років пізніше.
Очолюючи десяток рекламних компаній, я завжди мріяла дати шалений креатив. Але у відповідь найчастіше чую «занадто сміливо», «засудять», «закенселять».
Саме тому ви не побачите, як у рекламі жуйки цілуються дві дівчини, саме тому блогери не будуть танцювати у костюмах чіпсів під веселу та трендову мелодію, саме тому відомий енергетик не став спонсором очищення озера у київській області.
Це занадто сміливо.
Занадто спірно.
Чи є у мене можливість працювати на американський ринок? Є.
Чи платять там більше? Так.
Чи методи їх реклами сучасніше? Звичайно, так.
Але я не хочу. Я хочу лишатися в своїй країні, просуваючи українські бренди.
Чи треба мені, щоб хтось за це подякував? Ні. Кому цей пост?
Та цей пост в нікуди.
Просто в черговий раз отримала відмову від креативу і серджуся.
Це словесне каміння націлене не на когось конкретного, а на радянщину. Можу порівняти це з Чорнобилем. Катастрофа сталися майже 40 років тому, а наслідки не дозволяють людям жити у тій місцевості по сьогоднішній день. Радянське виховання – це радіація, яке заражає будь-кого, хто там жив. І виховував своїх дітей у цих наративах.
Як виключення люди, які обирають собі оточення, ваша маленька бульбашка з десятка людей, які не піддались радіації, бо мають притивовірусні у вигляді свідомості, жаги до знань, читанні книжок та вивченні нових тем. Сучасні та прогресивні.
Сьогодні, щоб стати популярним блогерам, треба робити протилежно інше, що люди роблять на західному ринку.
Я розкажу вам цей секрет:
Ви можете в сторіс транслювати життя на 10.000 гривень у місяць, постійно комічно жалітися на високі ціни, бути «простою людиною з народу». Таких блогерів люблять і у таких блогерів немає хейту. В методі такого завоювання аудиторії абсолютно заборонено транслювати покупку будь-чого, окрім продуктів для приготування їжі та гігієнічних приладь. Зубну щітку не електронну, не машину, а метро/маршрутку, не свою квартиру, а орендовану, батьків обовʼязково у злиднях. Гарантую тисячі підписок.
Я можу назвати з десяток прикладів, як такого формату блогери отримували багато тисячну аудиторію, яку потім одразу ж втрачали, через новини у соц.мережах та ЗМІ про те, що вони придбали собі авто/квартиру.
Для візуалізації: пані «вогник-вогник, жарко-жарко», пані «розпакоука».
Спочатку ринком були прийняті, а потім цим же ринком були зжерті.
Якщо хочеш бути успішним у цій країні – живи бідно, або роби вигляд, що живеш бідно.
І більша частина твоєї аудиторії лишиться з тобою. І жодних сміливих ідей у рекламі. Бо засудять.
Всім вогник-вогник, жарко жарко.
