https://www.facebook.com/share/1EP2AFSexF/?mibextid=wwXIfr Центр Близькосхідних досліджень
Заява Трампа про те, що США не потрібні українські дрони, парадоксальним чином лише посилює українську позицію на Близькому Сході. Якщо брати до уваги відоме ставлення регіональних еліт до цього «діда», його зверхність стає для нас стратегічним трампліном. Я добре пам'ятаю, як радикально змінилося ставлення арабських експертів до України після розмови про «козиря в Білому домі» у 2025 році.
В арабській політичній культурі суб'єктність і здатність тримати удар цінуються значно вище за формальні угоди. Поведінка українського керівництва тоді справила справжній фурор. До 2025 року багато арабських еліт сприймали Україну лише як «клієнта» США, який повністю залежав від волі Вашингтона. Але ситуація переломилася, коли Україна спочатку чітко продемонструвала свою позицію - і тут порівняння з декількома арабськими лідерами, які сиділи в тому самому кріслі у Білому домі, виявилося далеко не на їхню користь. На Сході побачили лідера, який не знітився перед тиском і не перетворився на слухняного прохача, що чекає на вказівки.
Закріпивши за собою статус гравця, здатного грати у самостійну гру, Україна перейшла до конкретики - пропозиції унікальних оборонних рішень. Дрони-перехоплювачі стали тим самим реальним аргументом, який підкріпив політичну позицію технологічною перевагою. Виявилося, що ми володіємо експертизою, якої наразі не мають навіть США з їхніми мільярдними бюджетами. Ми змінили роль: із «споживача західної допомоги» перетворилися на «постачальника критичних технологій».
Свіжа заява Трампа на шоу Брайана Кілміда, де він відмахнувся від української допомоги в захисті баз у Йорданії (мовляв, «ми знаємо про дрони більше за всіх»), сприймається в регіоні не як прояв сили, а як звичайна пиха. Експерти в Катарі, ОАЕ та Саудівській Аравії чудово знають реальність - достатньо почитати регулярні огляди арабської преси, які вже понад рік готує
https://www.facebook.com/share/18Qah2PsYr/?mibextid=wwXIfr - мабуть, єдиний в Україні аналітик, який систематично моніторить регіональні медіа в оригіналі.
Проблема не в тому, чи мають американці власні дрони. Проблема в тому, що для арабського світу саме українські дрони-перехоплювачі сьогодні є єдиним робочим, відносно дешевим і, головне, «перевіреним кров'ю» рішенням.
Ставлення арабських експертів до Трампа як до людини непередбачуваної та часто неповажної до регіональних нюансів створює для України ідеальний емоційний місток. На тлі американського ізоляціонізму українська готовність ділитися технологіями «тут і зараз» виглядає як стратегічне партнерство нового типу. Це не просто торгівля - це вихід на рівень прямої безпекової взаємодії, який суттєво посилює українську та європейську суб'єктність у регіоні.
