Завжди погано розраховую свої сили й час, але життя після 35 вчить, що доводиться закладати в потенційний робочий графік вихідні на подихати, мігрені, депресію, відсутність сил та інші негаразди, не кажучи вже про відключення світла, відсипання після обстрілів і все інше. Як ото згадаю, як років шість тому сиділа за перекладами з ранку до вечора (ще й над одним одночасно), серце крається 🥲
Взагалі якщо хочете займатися подібною роботою, враховуйте, що інтелектуальна праця — це всього на 4-6 годин на день, далі мозок уже починає плавитись. А якщо ще додати неврологічні особливості, то висиджені 4 години будуть святом. Hocus pocus, you’ve lost your focus, всі діла.
Власне, звідси й випливають вимоги до швидкості роботи, яким дехто дуже дивується. Якщо робити по 10-12 книжок на рік і вкладати в робочий день три проєкти одночасно, сидіти цілий день над 15 тисячами символів — той іще привілей, мені ці 15 тисяч радше треба встигнути за півтори-дві години години, бо інакше 25-40 тисяч денної норми в рамки хоч якогось фокусу не вкладеш. Потім дізнаєшся від колеги, що вас через це вже записали у «швидкісні перекладачки», ну але життя коротке, якщо працювати втричі повільніше й робити тільки по чотири проєкти на рік, всі хороші книжки порозбирають інші, хехе.
Ну й що можу сказати, швидкість набору у 300+ знаків на хвилину з точністю 97-98% — теж дуже важливий фактор, нарівні зі здатністю формулювати перекладене речення на ходу під час набору, а не зупинятися після кожного речення на подумати чи, як дехто, звіритися з результатом Діпла. Але це, звісно, вже результат років роботи, воно напрацьовується, чесно.
