Я сьогодні зловив думку, від якої прям посміхнувся 😁
Наскільки ж я ментально виріс.
Сьогодні зайшов у додаток банку, побачив транзакцію і згадав цю ситуацію.
Місяць тому був у Литві на врученні диплому вже своєї другої вищої освіти.
Заселився в Radisson в самому центрі міста, все чітко, кайф, атмосфера. І там в номері був телефон.
Я набрав кента чисто поприкалуватися, в форматі “алло, купляю в тебе машину” 😄
Знав, що дзвінки по країні безкоштовні та друг не побачить мого номера, бо звоню з готельного.
А потім вже по виїзду з готелю з мене списали… 40€ за цей дзвінок. 40€ за 7 хвилин… Я колись тиждень за такі гроші працював в кафе😃
І перша реакція в моменті тоді була дуже людська.
Несправедливість.
Як так взагалі?
Та я зараз всім напишу, доведу, поверну, я правий.
Я навіть підійшов на ресепшн, вони сказали, що будуть розбиратися, буде рішення, треба звʼязатися по пошті, дати всю інфу і тд.
А потім пройшло хвилин 10. Мене відпустило. Я зупинився і подумав.
Окей, навіть якщо я на 100% правий і мені повернуть ці 40€ скільки часу я на це витрачу?
скільки нервів?
скільки уваги?
скільки внутрішнього ресурсу?
І найголовніше скільки грошей і результату я втрачу в моменті, поки буду писати листи, чекати відповіді, тримати це в голові і злитись?
Тут і стався мій “клац”. Гра не варта свічок.
Не тому, що 40€ не гроші.
А тому, що мій ресурс дорожчий.
Я тоді просто відпустив ситуацію.
І більше взагалі про неї не думав.
Бо замість того, щоб доводити правоту і тягати в голові цю дрібну злість я краще направлю увагу в те, що реально змінює життя в роботу, в систему, в команду, в результат.
І це, напевно, одна з ознак ментального розвитку .
Коли ти перестаєш битися за “справедливість” там, де вона нічого не змінить і починаєш битися за те, що дає реальний прогрес.
Фокус на важливому, це не мотивація - це навичка.
Напишіть якщо в когось був подібний «клац» в житті по якійсь темі, буде цікаво почитати 👇
