Прочитав https://www.ft.com/content/d44b90f3-cc5c-4681-b5e6-6a3b70936204?syn-25a6b1a6=1 Йдеться про пропозиції Німеччини і Франції: замість повного членства України в Європейському Союзі – його «скорочена версія», асоційований формат.
«Асоційоване членство» від Німеччини: Україна присутня на засіданнях міністрів і лідерів ЄС, але без права голосу і без автоматичного доступу до спільного бюджету.
«Статус інтегрованої держави» від Франції: доступ до аграрної політики і структурних фондів відкладається до фактичного вступу. Тобто на невизначений термін.
Поясню, що таке структурні фонди і скільки отримують сусіди.
Так звана «Політика згуртування» – це ключовий механізм ЄС, який вирівнює регіони. Гроші йдуть від Єврокомісії до бідних країн та регіонів ЄС. На дороги, мости, водогони, очисні споруди, лікарні, школи, підтримку малого бізнесу, зелену і цифрову модернізацію економіки.
Для розуміння масштабу: Польща в бюджетному циклі ЄС 2021–2027 отримує €76,5 млрд лише з цих фондів. За даними Єврокомісії, це найбільша сума в ЄС. Плюс ще близько €25 млрд за програмою аграрних виплат.
Саме до цього ресурсу, за «пропозиціями» Німеччини і Франції, Україна доступу не матиме. Він відкривається тільки після повноцінного вступу.
За французькою позицією стоїть жорстка внутрішня логіка. Будь-який політик у Франції, який піде проти своїх аграріїв, програє вибори. Після вступу Україна автоматично стала б найбільшим отримувачем субсидій в аграрній сфері, маючи близько п’ятої частини всіх сільгоспземель ЄС.
Тому французам простіше закрити нам доступ до цих фондів, ніж пояснювати фермерам, чому субсидії доведеться ділити з нами. І цю лінію Франція триматиме незалежно від того, хто при владі.
Окремо, про головне. Чому ці новини у такому поважному виданні, яке читає весь світ, з’явилися саме зараз.
У Європі формується архітектура повоєнного устрою та безпеки. Коли війна закінчиться, а вона рано чи пізно завершиться, Україна публічно вимагатиме від Європи прискореного вступу до ЄС.
Для Німеччини і Франції, на мою думку, легше звузити очікування зараз через статтю в Financial Times, ніж казати «ні» публічно після завершення війни.
Тобто це, на мою думку, контрольоване зондування – як таку інформацію сприймуть партнери і наша держава.
У підсумку, якщо такий план реалізується, отримуємо статус без ресурсу. Прапор ЄС є, а грошей на відбудову прифронтових громад немає. Як кажуть: ніби й до зали запросили, але місця не передбачили.
Позиція Президента чітка: часткове членство нас не цікавить.
І Європу не зацікавила б «часткова» українська армія в її обороні.
Україна погоджується тільки на повне членство. З правом голосу. З доступом до фондів. Без відкладених сторінок у договорі.
В МЗС сьогодні публічно підтвердили цю лінію: ніяких ерзац-членств, тільки повноцінний вступ.
Чому. Часткове членство може бути вигідне Берліну і Парижу – воно знімає бюджетне навантаження і відсуває їхні внутрішньополітичні проблеми. Україні воно невигідне ні в чому. Жодного механізму відбудови. Жодного впливу на рішення.
Україна сьогодні платить за безпеку всієї Європи життям власних громадян. Захищає не тільки свою незалежність і територіальну цілісність. Захищає і Європу теж.
