Друзі, я хотів би поділитися з вами дечим і пороздумувати. Тому попереду буде багато моїх особистих думок.
У мене в житті було два періоди, коли буквально за кілька годин все змінювалося і я опинявся в зовсім іншій реальності, де немає ні батьків, ні інших рідних поруч. Є лише нові умови у новій країні, де тобі треба адаптовуватися. Це сталося у 2023-му у Польщі і у 2026-му на Мальті (мальтійський період ще триває, але він вже не є таким важким і далі я поясню чому)
Одного дня в Польщі я проходив мимо церки, звідти чулися молитви і я відчув внутрішній голос: "ну зайди хоч на кілька хвилин". Але я так цього і не зробив, про що зараз дуже шкодую. Далі той період самотності скінчився і я забув про це.
Та реальність знову повернулася після приїзду на Мальту. Знову самотність, відчай, сльози (так, вони були) і бажання відмовитися від всього і повернутися. Поруч немає нікого, рідня лише на екрані телефона, а навколо іноземці. І в цих умовах я знову згадав той випадок в Польщі. Я усвідомив, що навідміну від усіх інших, Бог є з усіма нами, де б ми не були. Його присутність з нами незмінна і немає на землі місця, де б Його присутність була слабшою.
Отож відвідати церкву було моєю останньою надією. На Мальті 2 офіційні мови: мальтійська і англійська. І досить багато церков ведусь служби мальтійською мовою, якої я, нажаль, не знаю. Але церква, що була лише в 15-ти хвилинах ходьби від мого гуртожитку, була англомовною. Отож я вирішив піти туди в неділю. Але спершу я затримався з пранням, потім трохи заблукав у місті і в результаті я спізнився. І коли я таки знайшов ту церкву і увійшов туди, хор якраз співав: "Do not be afraid , I am with you...come and follow Me, I will bring you home, I love you and you are Mine" (Не бійся, Я з тобою...слідуй за Мною, Я приведу тебе додому, Я люблю тебе і ти Мій). Це перше, що я почув увійшовши туди і це те, що мені було потрібно. Я приходив туди щонеділі і одного дня священник помітив мене і запитав, чи хочу я долучитися до хору. Я звісно ж погодився і відтоді я щонеділі співаю у хорі в St. Aloysius Church (Церква Святого Алоїзія).
І найбільше я там потоваришував зі скрипалем Марком. Як виявилося: саме Марк і запропонував того дні заспівати ту пісню, яка так вплинула на мене.
З цієї історії я зрозумів, що:
1) Бог усюди і Бог завжди з нами усіма
2) У Бога для кожного з нас - свій план і Він усе продумує заздалегідь.
3) У нас всіх завжди є шанс усе виправити. Те, що я зробив в Польщі я вважаю свідомим ігноруванням. Чув поклик - і не пішов. Але другий шанс був тут.
Тепер у мене є заняття яке дає мені відчуття родини і місце в цьому суспільстві. І саме тому цей період вже не обтяжує самотністю.
