Британський морпіх, кремезний та безстрашний, в степах України побачив ту, від якої, зізнається, «закляк, наче кролик у світлі фар». Тепер вони разом у Залізній бригаді на передовій.
* * *
Він дізнався про широкомасштабне вторгнення росії в Україну з теленовин. «Ми сиділи випивали з друзями у пабі», — згадує Адам, затятий футбольний фанат. (Його слова: «За «Челсі» до смерті!»).
По телевізору показали драматичні кадри першого дня великої війни, потім — виступ Зеленського, який закликав іноземців приєднуватися до захисників України.
«Я спочатку не придав цьому значення, але черговий телерепортаж розбив моє серце», — розповідає британець. То була історія українського військового, дружину якого вбили російські бомби. Воїн зі сльозами заносить до евакуаційного автобуса на Польщу п’ятирічну доньку, а сам йде захищати країну.
«Я подумав, що маю бути там, адже маю бойовий досвід, служив у Афганістані, — говорить Адам. — Маю допомогти українцям, щоб не розділялися їхні сім’ї. Навіть якщо це буде лише одна сім’я, цього достатньо».
Вже на початку березня 2022 року колишній морський піхотинець Королівських Військово-Морських Сил приєднався до ЗСУ. Служив у різних бригадах.
* * *
Наприкінці 2022 року на Херсонщині доля зробила Адаму подарунок. Під час передислокації бригади він зайшов погрітися до побратимів у нещодавно звільненому селі Інгулець.
«Хлопці встановили в будинку екофлоу та старлінк. Туди приходили користуватися інтернетом місцеві діти, — згадує Адам. —
Навідувалися й місцеві жінки готувати їсти. Я зайшов на кухню випити кави. Там побачив Таню і закляк, як кролик у світлі фар. Вона виглядала втомленою, але була прекрасною».
Розпочати спілкування допоміг український солдат, який володів англійською.
«Євген був нашим бойовим медиком і моїм перекладачем, — згадує британець. — Ми сміялися та жартували. Таня розповідала про життя під час окупації. Про себе, про захоплення музикою і танцями. Вона була неймовірною!».
Його вразила не лише врода, а й внутрішня сила: сама «ставила на ноги» сина та доньку, важко працювала і волонтерила.
Згодом чоловік запропонував Тетяні зустрічатися. «Я без довгих роздумів відмовила, нагадавши, що під час нашої першої розмови він розповідав, що не збирається одружуватися!» — сміється жінка.
Життя і час все розставили по місцям. Вони продовжили дружні стосунки. Одного разу жінка спитала, чи не змінив своє ставлення до шлюбу? (У Адама був досвід сімейного життя, яке не склалося. Від першого шлюбу має 21-річного сина).
«Якщо одружуся, то лише з тобою!», — рубанув Адам. А згодом сталося дещо неймовірне.
«Він вчергове вразив, — згадує Тетяна. — Пішов до моїх дітей і запитав, чи вони не проти, щоб він одружився з їхньою мамою? Лише після їхньої згоди прийшов до мене… Я погодилася».
* * *
Тетяна переїхала до Одеси, розривалася між роботою та поїздками до чоловіка. Найважче випробування було попереду. Пам’ятає все, але не хоче згадувати той день, коли в аварії загинув син…
На той момент донька вже мала сім’ю, тож Тетяну нічого не тримало дома. Вирішила приєднатися до ЗСУ та воювати разом з чоловіком.
«Адам розірвав контракт з частиною, де служив, щоб обрати бригаду для нашої спільної служби, — розповідає Тетяна. — Він погодився лише за умови, що служитимемо разом. Вважав, що зможе мене захистити.
Ми обрали 3 окрему важку механізовану Залізну бригаду. Адам став для мене моральною опорою, допомагав під час БЗВП».
Сьогодні вони успішно виконують бойові завдання на Харківщині у механізованому батальйоні. Тетяна з позивним «Queen» — бойовий медик взводу, Адам з позивним «Pоkemon» — заступник командира бойової машини — навідник-оператор.
Тримаються один одного та мріють про повернення до мирного життя. Адам хоче оселитися на Херсонщині, в Інгульці.
«Після звільнення з військової служби працював у Англії будівельником, маю гарний досвід, — говорить наш герой. —
Хочу побудувати для Тані великий будинок та відновити місцевий Будинок культури, щоб було де співати і танцювати їй та її землякам».