#херсонські_штудії
Поки займаюсь прибиранням нової квартири та далі готуюсь до переїзду, в мене неочікувано виникло кілька цікавих розмов з місцевими на цей рахунок. Уточнюючи, з людьми, які живуть в червоній зоні, як і я.
Розмовляючи про переїзд на таврік, вони мені почали казати в один голос, що такий собі район для переїзду. Не міг не приховати свого подиву, враховуючи що порівняно з береговою лінією Херсона це однозначно набагато цікавіше місце. Особливо згадуючи закриття магазинів в червоній зоні, а також того, що по нашим вулицям вже перестають пускати маршрутки.
— Там надто мирне життя. Всі розслаблені, а потім бац, трагедія. В червоній зоні всі апріорі на сторожі, і якщо що завжди знають і думають, куди можуть сховатися за небезпеки, коли виходять з дому. Не те що там.
— Але ж там набагато менше прильотів і навіть відкриваються нові заклади.
— Та, все тимчасово. Рано чи пізно і туди дрони почнуть долітати.
— От тільки "колись", це вочевидь не сьогодні.
І так, вони насправді мають рацію. Однак думаю про переїзд з тавріка я ще встигну подумати, якщо туди несподівано почнуть долітати всі FPV. Зрештою, цей Лас-Вегас не є вже таким і поганим, та вочевидь в рази кращим, за руїни будинків навколо мене. Коли ти виходиш та вулицю після чергових прильотів, і вже просто не бачиш різниці між тим, що було і є зараз. Настільки все вже пофігачено війною.
Безумовно, лишаються ще деякі магазини. Ба більше, навіть ресторани в червоній зоні! Однак згадуючи всі ті аргументи місцевих про інші спокійніші райони, все це ще більш тимчасове. Як би мені самому не було прикро це казати.
— Ви вірите в кінець світу?
— Насамперед я мусив би той кінець побачити, — відповів Швейк недбало, — однак напевно завтра я його ще не дочекаюсь.
