Історії про війну — це насамперед про моменти, коли доводиться приймати найскладніші рішення.
Для тисяч українців евакуація стала моментом, коли довелося залишити дім. Часто — поспіхом, під обстрілами, з найнеобхіднішим у руках. Це рішення, яке не хотіли приймати, але мусили.
Одна з таких історій — з Гуляйполя на Запоріжжі.
«Я — мешканка невеличкого містечка, яке знаходиться в Запорізькій області. А саме — міста Гуляйполе. Це місто мого дитинства, моїх мрій та мого майбутнього, як здавалось.
...
Спочатку відлуння прильотів було не так чутно. Здавалося, що це все десь відбувається далеко. Особливої паніки не було, заспокоювали себе, що це ненадовго, скоро все мине, якось пройде повз нас. Я продовжувала ремонтувати терасу та вже уявляла, як влітку вечорами буду пити там каву. Та в одну з ночей, коли земля здригалася разом із будинками, стало все зрозуміло... Було вирішено спочатку поїхати до родичів, які проживають у Дніпропетровській області.
...
З речей мало що взяла, тоді ще навіть не здогадувалася, що все моє життя помістилося в одну валізу. Думала, що їду на два тижні, в жодному разі не довше! Взяла найнеобхідніше та улюблену собаку. Куди ж без неї. У родичів прожили два місяці, кошти почали закінчуватися, потрібно було думати, як жити далі. Було вирішено їхати за кордон.
На початку квітня 2022 року я виїхала до Литви. Там я провела два роки.
...
Була можливість залишитися та планувати майбутнє. Я вирішила повернутися, бо все було не в радість. Саме до міста Запоріжжя, бо там знаходилися мої батьки та сестра. Так, на жаль, не до мого рідного Гуляйполя, та все ж я відчуваю, що це рідна земля, хоч і трішки поряд із рідним містом. Я вірю, що настане час, коли буде така можливість — повернутися. Обов'язково! До наших безкраїх степів, на землі, де зростали мої батьки, діди. Туди, де мої спогади та мрії, де я бачу своє майбутнє».
Такі історії — не поодинокі. Їх тисячі.
Разом із ГО «ВПО Україна» ми збираємо свідчення людей, які були змушені залишити свої домівки, щоб цей досвід був почутий і збережений.
💬 Якщо вам довелося евакуюватися — розкажіть, як це було:
Що стало тією точкою, після якої ви вирішили їхати?
Як проходила дорога?
Що ви взяли із собою?
І що було найважчим у цьому рішенні?
Поділіться своєю історією:
🔹 На сайті: https://svidok.org/
🔹 У чат-боті:
https://t.me/SvidokNoteBot
🔹 На сторінках ГО «ВПО Україна»
Ці історії допомагають зрозуміти, через що проходять люди під час війни. І вони залишаться свідченням цієї реальності — для України та для світу.
