Зрада — це свідоме порушення обов’язку або довірчих домовленостей, що проявляється у брехні, залишенні в біді чи діях всупереч спільним інтересам.
Як то кажуть, життя прожити — не поле перейти. І поки в нашому славному місті є такий «політичний» персонаж, як Сергій Г…, який іде цим полем стежками зради, брехні та маніпуляцій, варто пригадати його шлях.
Ще в молодості він пройшов «три курси університету» за різними статтями Кримінального кодексу (тричі судимий). Саме там, схоже, він і став на цю доріжку — зради, брехні та маніпуляцій. Там же зрозумів: ідучи нею, можна не працювати, але добре жити.
Першими його «жертвами» стали співучасники по кримінальних справах — тих можна було здати й отримати за це поблажки від адміністрації. А щоб уникнути відповідальності, «друзів» можна було підставити, самому ж — симулювати хворобу й сховатися в лікарні.
Далі — більше. Прийшло усвідомлення, що місцева «політика» також може допомогти заробляти, нічого не роблячи. А для цього потрібна влада. І з’являється нова «жертва» — Андрій С… та його однопартійці-депутати. Так виникла фірма, що відповідала за випуск комунального автотранспорту на дороги міста: ставила печатки й підписи на шляхових листах, фактично нічого не роблячи, окрім отримання коштів із бюджету.
Після «університетів» життя налагодилося, але жадібність узяла своє. І ось — нова стаття за вимагання та перспектива чергового строку. Та стали у пригоді «уроки університету»: Сергій Г… робить різкий розворот. Він пропонує свої послуги тодішньому керівництву Партії регіонів. Послуга полягала в усуненні Андрія С… з посади мера та приведенні до влади Євгена К… Натомість просить звільнення від кримінальної відповідальності.
Так і сталося. І Сергій починає жити за рахунок нових «друзів» із Партії регіонів.
Часи змінюються — Партію регіонів зносить історія. Сергій Г… не розгубився й знову рушає до своєї «політичної сили». Та однопартійці вже зрозуміли, хто він, і відмовилися співпрацювати. Тоді методом шантажу й підробок він усуває їх і «пролазить» у депутати.
Далі — більше. Позиціонуючи себе великим політтехнологом, він рветься у владу ще далі. Як розповідають таксисти, на одних із виборів він організував масові вкидання голосів за Валерія — а взамін отримав посаду його заступника. Але звичка зраджувати не відпускає: «герой» зраджує й свого шефа, організувавши його відставку.
Так і минає політичне життя Сергія Г…
Залишається питання: хто стане новою жертвою? Судячи з його дій, тепер це можуть бути наші воїни, на авторитеті яких він прагне знову прийти до влади. Сподіваємося, що вони цього йому не дозволять.
