5. Вважаю, що нічого подібного немає у вирішенні справи щодо належного відповідача у спорі зі звільнення земельної ділянки, на якій самочинно зведено будівництво. В правовій позиції ВП ВС не вбачається наміру внести поправку до закону (до ст.376 ЦК та ст. 212 ЗК). ВП ВС вирішує питання співвідношення норм ст.376 ЦК та ст. 212 ЗК з ст. 391 ЦК. І вирішує його на користь ст. 391 ЦК.
6. Чому саме так і чому в цьому немає суперечності та нехтування нормами ст. 376 ЦК та ст. 212 ЗК? Тому що власник завжди звертає свої вимоги до «актуального порушника». Ним є незаконний володілець самочинного будівництва, а не той, хто його колись звів. Подібні ситуації не поодинокі. Так, власник не звертається за поверненням майна до особи, які уклала з ним правочин (оспорюваний чи нікчемний), а звертається з віндикацією до того, в кого це майно наразі перебуває. Тобто до такого ж незаконного володільця, як і у випадку з самочинним будівництвом. І ця практика устояна і вірна. Чому ж КГС засмучує аналогічна ситуація з захистом права власника від особи, яка перебуває на його земельній ділянці і користується зведеними на ній будівлями? Саме ця особа має прибратися з земельної ділянки. І саме ця особа вважає себе власником цих будівель і перебування на чужій земельній ділянці незаконно заперечує. Тобто вона є порушником права власності. А той, хто самочинно звів будівлі – це вже стало історією питання. Він і ті, хто в кого придбав ці будівлі, мають розбиратися із захистом своїх прав між собою.
7. Нарешті, чому не слід приділяти визначальної ваги статтям 376 ЦК та 212 ЗК? Через їх не розширене, а буквальне тлумачення, з якого слідує, що вони регулюють лише ситуацію, коли особа, яка вчинили самочинне будівництво, і є «актуальним порушником» права власності. Тобто саме вона перебуває на земельній ділянці власника. Законодавець не вважає самочинне будівництво об’єктом (ч.2 ст. 376 ЦК) і не допускає його обороту. Тому ця норма не могла вміщувати в себе варіанти, коли право на таке самочинне будівництво зареєстроване, виник об’єкт права власності, його було відчужено і внесено запис до Реєстру і т.п. Все це вже лежить в зоні правопорушень. Та й закон не має містити всіх варіантів правопорушень. Закон встановлює загальні правила: самочинно звів – мусиш знести і звільнити земельну ділянку (ст. 376 ЦК); хто незаконно перебуває на земельній ділянці з майном, яке вважає своїм, має припинити перешкоджання власникові в її використання, тобто звільнити земельну ділянку і забрати все своє майно на ней (ст. 391 ЦК). І цей суб’єкт визначається лише на момент подання позову, а не на момент здійснення самочинного будівництва.
Таким чином, нічого подібного до трактовки правової позиції ВП ВС як «поправки до закону» немає і бути не може. ВП ВС висловила свою правову позицію щодо належного відповідача виважено й аргументовано. Дивує те, що судді КГС ВС, хто відстоює іншу позицію, не вбачають не лише простої логіки цих міркувань, а й того, що саме така правова позиція надійно та ефективно здатна захистити власника земельної ділянки.
