Про роль Симона Петлюри в армії.
⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯
Багато хто вважає, що оскільки в Симона Петлюри не було військової освіти, він не впливав на тактику армії, фактично нею не керував і в цьому аспекті був некомпетентним.
Проте ці твердження є хибними, щоб у цьому переконатись, варто переглянути кілька свідчень різних політичних, військових діячів.
Так, Володимир Сальський пише:
«Петлюра не був військовиком по фаху, не студіював по школах воєнної штуки, але ж то був єдиний з-поміж наших діячів політичних, хто з самого початку російської революції зрозумів значення і потребу збройної сили для України в нових умовах її історичного життя... Петлюра був одним з джерел моральної сили, завдячуючи котрій наша Армія була в стані вдержатись в остільки тяжких, прикладу яких не знаходимо в історії, умовинах. Все це тому, що Петлюра посідав велику таємницю влади над людьми, таємницю володіння масами. Про нього можна сказати, що душу і серце Армії тримав у своїй руці, як рівно ж сам він був і душею і серцем своєї армії. Він дійсно був вождем з ласки божої і хоч не був він військовим фахівцем, але завжди користав з співпраці досвідчених військових фахівців... Бувало не раз, що опрацьована під його впливом якась операційна думка, здавалася не до виконання, але тверда і незломна віра вождя в остаточний її успіх, якась стихійна впертість, стремління боротись й боротись, — підсичували слабнучу енергію командирів і допроваджували до бажаних наслідків»
Український політичний діяч Микола Ковалевський у своїй праці пише:
«В особі Симона Петлюри була знайдена людина, яка, не дивлячись на своє цілком цивільне минуле, зрозуміла всю вагу військової організації України, як і складний характер підготовних організаційних кроків»
Ад'ютант головного отамана Симона Петлюри — Олександр Доценко, котрий відповідно був у близькому оточенні Головного Отамана свідчить:
"В дійсності ж дуже рідко оперативний наказ вироблявся без участі Головного Отамана. Не раз я чув, як і отаман Сальський, і отаман В. Тютюнник, і увесь оперативний штаб прислухався до директив Головного Отамана і давали їм місце в наказах по частинах, а отаман Сінклер і полковник Капустянський говорили, що добре, що послухали Отамана, і запитували — звідки він мав військові знання»
⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯
Прочитавши свідчення, можемо побачити, що до Петлюри прислуховувались командири, сам Петлюра мав безпосереднє відношення до більшості військових наказів та давав директиви.
Тому не мають рації ті, що вважають, що Петлюра не мав військових умінь.
Так, він не був військовою людиною, проте в умовах революції формальна освіта часто менш важлива, ніж лідерські якості. В періоди гострих соціальних потрясінь обставини роблять виклик до певної міри харизматичним особистостям, котрим у той час був Симон Петлюра.
⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯
Джерела:
◽️ https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/28231/file.pdf
◽️ https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/22172/file.pdf
◽️Доценко О. Літопис української революції... — Кн. 4.
#СимонПетлюра #УНР #Армія
