✅ Жовква (частина 2)
Наразі нарешті замок-палац став туристичним об’єктом на рівні з іншими, що є у місті. Серед них:
✅ Ратуша. Її розташування змінювали декілька разів, але та, яку ви можете побачити сьогодні, з’явилась тут у 1932 році на місці міських казематів. Сьогодні з вежі ратуші можна поглянути на місто з висоти, а також дізнатись про нього більше у історичному музеї.
✅ Церква Пресвятого Серця Христового. Побудована у 1612 році, але отримала сучасні риси у 1910 році. Та головне – це розпис геніальним Юліаном Буцманюком, який поєднував стилі української сецесії, модернізму і кубізму. Для відтворення біблійних сюжетів на стінах цієї церкви, художник змальовував обличчя простих людей для зображення ликів деяких святих або ж надаючи цим історіям української автентики. Зокрема, серед розписів ви можете побачити деяких дійових осіб навіть у козацьких строях, а також Михайла Грушевського, Симона Петлюру, гетьмана Скоропадського та митрополита Андрея Шептицького.
Костел святого Лаврентія.
✅ Закладений за сприяння Станіслава Жолкевського у 1606 році храм став його усипальницею і його дружини з донькою та сином. Якуб Собеський, батько майбутнього короля Польщі, Яна Собеського, також був похований в костелі. Храм побудований в стилі ренесанс, і жодних серйозних зовнішніх перебудов з того часу не зазнавав. Лише всередині костелу додавались нові вівтарі, ставились нові пам’ятники, писались нові образи. Серед митців, що писали образи до вівтарів — Софія Фредро, мати митрополита Андрея Шептицького. 1946 року костел був закритий та перетворений на музей, а згодом — на склад. Інтер’єр храму був майже повністю знищений, а витвори мистецтва, що зберігались в ньому — вивезені. 1989 року костел був повернений віруючим і почалася реставрація, а в 2005 році сюди повернулись органи, які нарешті знов звучать, як і колись до «совєтської» окупації. Та й краще, адже інструменти ці вже сучасніші.
👀 Місто є справді унікальним, адже цю всю красу можна побачити лише поворотом на 360 градусів, стоячи на Площі Ринок (Вічевій), яка закладена наприкінці 16 сторіччя. А по центру у вас будуть залишки стовпа ганьби, до якого прив’язували злочинців або дрібних порушників для того, аби вони подумали над своєю поведінкою, а мешканці міста могли висказати все, що вони думають про цю людину. Людей тут не вбивали, але таке покарання було ще ефективнішим, адже порушника порядку вже всі знали в обличчя, і в атмосфері такого пильного людського контролю набагато складніше вже скоювати злочини.
✅ Також трохи подалі від центру (дійсно, трохи, адже все місто займає лише 7,6 квадратних кілометрів), є монументальний і одночасно вишуканий Домініканський костел, побудований у 1655 році. Він став усипальницею для деяких представників роду Собєських. За часів «совєтів», ясно шо, тут служби не проводились, діяв музей атеїзму.
✅ Ще трохи подалі є руїни синагоги оборонного типу, побудованої в кінці 17 сторіччя, яка вважається однією з найбільших у світі — 20 на 20 метрів. Окрім цього, жовквівська синагога стала своєрідним еталоном ренесансної іудейської релігійної споруди. Її архітектуру часто використовували як прототип для будівництва синагог у інших містах. За окупації нацистами в червні 1941 року її було підірвано, зруйнувалися перекриття та інтер'єр, але загалом споруда вистояла, завдяки своїй фортифікаційній міці. У 1955—1956 роках синагогу було частково відновлено, але будівлю використовували як склад. Зараз тут триває реставрація, щоб відкрити Єврейський центр Галичини, але все виглядає так, що з такими темпами перших відвідувачів ще дуже довго доведеться чекати.
✅ Ще подаааалі у Жовкві знаходяться дві дерев’яні церкви — Пресвятої Трiйцi та Рiздва Пресвятої Богородиці. Перша була збудована у 1720 році, а друга ще давніше — у 1705. Обидві є класичними представниками дерев'яних храмових споруд Галичини і мають всередині неймовірні різьблені іконостаси.
До речі, у 1951 році місто отримало назву Нестерів (на честь льотчика Петра Нестерова, який загинув неподалік). Історичну назву місту повернули аж у 1992 році 🇺🇦
