https://orcd.co/_multyvsesvit?
ми звикли думати про себе, як про одну людину, цілісну й сталу.
але, насправді, всередині кожного з нас існує цілісний мультивсесвіт — простір, де співіснують наші версії, наші можливості, наші світлі сторони та темні.
інколи, ми стикаємося з чимось настільки хаотичним і чужим, що змушені брати себе «за жабри» — приборкувати імпульси, контролювати реакції, щоб не дозволити чужим руйнуванням стати нашими. у такі моменти ми вперше помічаємо, що токсичні елементи — як важкі метали — можуть накопичуватися в нас роками. і очищення від них болісне, але необхідне.
у «мультивсесвіті» людини немає часу в звичному сенсі: минуле та майбутнє накладаються шарами на теперішнє. ми не однакові щодня, і нам не потрібно такими бути. у нас є різні частини: сильна, втомлена, добра, зла, спокійна, тривожна.
і всі вони — нормальні.
ми постійно змінюємося, навіть коли здається, що стоїмо на місці. головна істина тут у тому, що цілісність не означає бути однаковим. цілісність — це коли ми приймаємо всі свої стани, як частини одного життя. коли ми розуміємо: кожен наш внутрішній «світ» має значення, бо допомагає зрозуміти себе ширше, ніж можна з першого погляду.
artwork by ummap.
на зображенні, фенікс символізує не тільки образ відродження, а слугує цілим метафізичним принципом, що пояснює, як існує людина (сутність) в багатьох її версіях (ти вже не можеш повернутися туди, де згорів).
© ти зробила мене поетом
https://orcd.co/_multyvsesvit?
