Донька колеги подарувала їй собачку — маленьку таку, чорненьку. Рідкісної породи. І от вона з цією собачкою їхала в поїзді й на секундочку вийшла з купе до туалету, буквально на секундочку! Поїзд був напівпорожній, і вона їхала в купе одна. Двері, звісно, зачинила. Ну куди ж може подітися маленька собачка із зачиненого купе? Нікуди їй подітися! Коли повернулася — собачки не було. Вона облазила й обшукала все купе — НЕМАЄ! Потім помітила, що є крихітна дірочка в стінці до сусіднього купе — а раптом собачка там?!
Почала гупати в сусіднє купе — ніхто не відгукується і не відчиняє. Вона до провідниці: так і так, собачка-собачка-собачкааааааа! Провідниця — що ж вона, звір чи що? — відчиняє двері своїм ключем… І бачать вони картину маслом: на столику лежить смажена курка, як годиться, поруч — собачка, трохи більша за смажену курку, яка радісно ту курку обгризає, а навпроти — пасажир, господар курки, у глибокому ступорі.
— Можна, я заберу свою собачку? — боязко спитала пані.
Тут громадянин вийшов зі ступору, повернувся і, глянувши на пані очима, повними жаху, трагiчним шепотом запитав:
— А ЦЕ ЩО — СОБАЧКА?!
Ну так, його можна зрозуміти — тільки уявіть: сидите ви, обідаєтє, а тут раптом зі стіни вилізає ТАКЕ…
Порода називається бельгійський грифон!
З інтернету
