У нещодавній справі «Якимчук проти України» (11.09.2025) ЄСПЛ розглянув застосування НСРД до судді і певні питання розгляду справи, в якій містились таємні матеріали.
В справі було два випадки НСРД. В першому – випадку сторона провадження записала розмову з суддею-заявницею, в якій остання вимагала хабар в 51 грн за не застосування покарання у вигляді адмін арешту, в другому випадку - заявницю записала сестра сторони провадження. В цьому випадку заявниця вимагала 1000 грн. за м’яке покарання в контексті водіння мотоциклу в нетверезому стані.
Відповідно до матеріалів справи обидва випадки були санкціоновані ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 7 листопада 2008 року.
Крім того, сестра сторони в другому випадку ще окремо записала розмову із заявницею, в якій остання намагалася переконати сестру змінити свої свідчення і сказати, що її ніколи не просили дати хабар і вона його не давала. Цей запис було долучено до кримінальної справи як доказ.
Після довгої історії розгляду, справа опиняється в апеляційному суді, який мав пересвідчитись, що НСРД щодо заявниці було законним. Після неоднократного довбання відповідних органів, апеляційний суд нарешті отримав справу з грифом таємно. І тут виявилось, що один з трійки (тобто суддя) не мав допуску. Цю проблему суд вирішив дуже нехитро, він просто замінив цього суддю на іншого, який такий допуск мав.
Далі ще цікавіше.
Матеріали НСРД суд розглянув без надання можливості ознайомитись з ними ані заявниці, ані її адвокату. Пішли в спец кімнату, розглянули і вийшли з висновком, що все ок:
"[Суд] розглянув матеріали оперативно-розшукової справи № 1208. 1208, яка була заведена на законних підставах відповідно до Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"... дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів було надано відповідно до чинного законодавства. Суд не встановив жодних порушень чинного законодавства, тому відповідні доводи слід відхилити".
Таке рішення було засилено вищим судом у 2015 році.
До ЄСПЛ заявниця поскардилась, що національні суди не перевірили законність негласних заходів і що їй не було надано доступу до судових рішень про спостереження.
ЄСПЛ визнав порушення статті 8 ЄКПЛ:
- апеляційний суд не розглянув питання про те, чи існували вагомі підстави для засекречування відповідних судових рішень про спостереження після того, як негласні заходи спостереження були припинені. Він також не прокоментував, чи можуть відповідні документи бути розсекречені, принаймні частково. Суд повторив, що при розгляді запиту про розкриття дозволу на проведення негласного спостереження національні суди зобов'язані забезпечити належний баланс інтересів суб'єкта спостереження та суспільних інтересів. Крім того, суб'єктам нагляду повинен бути наданий доступ до відповідних документів, якщо тільки немає вагомих причин для відмови в цьому. У цій справі, за відсутності будь-якого розгляду питання про те, чи існували вагомі підстави для того, щоб повністю засекретити документи, про які йдеться, і відмовити заявнику в доступі до них, органи влади не забезпечили важливу гарантію щодо заходів нагляду за законністю;
- апеляційний суд обмежив свій правовий аналіз питань законності та пропорційності втручання лише загальними міркуваннями. Незрозуміло, чи перевірив Апеляційний суд наявність відповідних і достатніх підстав, що виправдовують таємне спостереження за заявником. Також незрозуміло, чи були виправданими характер, обсяг і тривалість втручання, особливо беручи до уваги той факт, що заявниця перебувала під негласним наглядом близько року.
Аудіозапис, зроблений за допомогою сестри сторони другого провадження щодо вмовляння забрати свідчення про хабар, взагалі був з порушенням закону – тому там теж окреме порушення статті 8 ЄКПЛ.
Порушення статті 6 ЄКПЛ було визнано в зв'язку з заміною судді в трійці): Так, відповідно до Положення, затвердженого рішенням № 30 Ради суддів України, у випадках, коли суддя не має допуску до державної таємниці, визначення його заміни має здійснюватися за допомогою системи автоматизованого (випадкового) розподілу справ.
