Нотатки на серветці.
Я все більше і більше не довіряю людям, хай то партнери в бізнесі або особисті стосунки, я весь час шукаю каверзу. Можливо, на мене вплинув минулий досвід, оскільки мене обманювали, можливо зараз мені не пощастило з оточенням. Але моя недовіра зростає. Допоможіть розібратися, я якось не так поводжусь, що притягую таких людей і ситуації?
Почнімо з простого й одночасно найскладнішого, що ви знаєте про довіру собі. Ви собі довіряєте?
Ну, наприклад, ви коли приймаєте якісь рішення відповідно до угоди чи інших обставин щодо бізнесу, ви це робите довго, скільки людей ви слухаєте, хто в підсумку для вас авторитет? Всі ці питання допомагають подивитися на алгоритм ухвалення рішення і відкривають відповідь на кого ми спираємося, коли щось вирішуємо.
Це може бути зовнішня орієнтація - важлива думка іншого, його або їх-експертів, або я довіряю собі -своєму розумінню та відчуттям. Я знаю, чого я хочу, я бачу ситуацію і так, можливо я не все розумію і готовий послухати думку всіх, але опора йде на себе.
Ще одне питання - як часто думка іншого змушує вас змінити рішення чи свою думку, розуміння?
Варто поспостерігати за цим і навіть записувати такі епізоди. Не даючи цьому особливих оцінок і не засуджуючи себе, просто побачити, який рівень розуміння та довіри до себе у нас зараз.
І якщо орієнтація на думку іншого вища і значуща, це означає, що довірчих відносин із собою немає.
Немає довіри до себе, немає опори на себе і тоді не народжується і довіра до інших. Це стан чи розуміння стану – «я можу довіритися» не знайомо чи хибно сформовано. Звідси й повторювані ситуації, в яких я не довіряю і відразу ж чекаю
каверзи, я чекаю і напружуюся і це обов'язково трапляється.
Я зараз не кажу про те, що в житті немає авантюристів, ошуканців і світ суцільний хоровод дружністі та любові.
Але формування довірчих відносин із собою, коли я дозволяю собі помилятися і вчуся собі довіряти все більше й більше, точно формує інтуїцію на довіру у зовнішньому світі.
