#HiddenGemsLibrary
«Життя й часи Майкла К» - Джон Максвелл Кутзее - Вавилонська Бібліотека
Моя перша спроба розпочати читати книгу, поки моя дитина грається - була провальною. Звісно що моя донька не любить такі манси, але тут справа була в іншому. Мені було забагато шуму та життя навколо для прочитання цього роману. Ця книга потребує тиші для повного занурення у подорож з нашим героем Майклом К.
«Він жив від сходу до заходу сонця, у позачасовому вимірі.Кейптаун, війна і його дорога до ферми дедалі більше покривалися пеленою забуття.»
автор є одним з найтитулованіших у світі. І ця історія про справжнього останнього у своєму роді відлюдника. Він народився зі спотвореним обличчям,був тугодумом і жив у сиротинці при живій матері. Пізніше працював садівником у Кейптауні, не мав зв’язків з жінками і не мав жодної позиції щодо війни, яка тривала в його країні (вигадана війна). В 31 рік він дізнався, що його матір виписали з лікарні, вона дуже хвора і хоче, щоб він приїхав по неї.
Все що буде відбуватись далі мені нагадало роуд-муві відзнятий єдиним кадром. Герої намагаються отримати дозвіл на виїзд, щоб поїхати до старої ферми, де колись жила мати Майкла і залишитись там назавжди. Але все пішло не за їхнім сценарієм. Мати помирає і Майкл К залишається наодинці з самим з собою, природою та цілим світом.
«Одначе не міг собі уявити, що ціле своє життя вбиватиме в землю кілки, зводитиме огорожі й ділитиме на ділянки землю. Бо не думав про себе як про щось масивне, що залишає по собі сліди, а радше як про невагому цяточку, пірʼїнку на поверхні землі, занурену в такий глибокий сон, що їй не відчути доторків мурашиних лапок, скреготу метеликових зубчиків, шурхотіння куряви.»
В книзі присутньо багато подій, які дуже нагадували мені ситуацію в нашій країні. Дуже схожі описи та наративи. Можливо, якщо б не наша довготривала війна, то ця історія залишила би в мені набагато більше емоцій та почуттів. А так, мені постійно було цікаво що буде далі? Як герой буде виконувати своє головне завдання - просто жити та не бути належним до жодної системи. Але що дійсно мене надихнуло та причарувало в цій книзі - це зв’язок з природою. Його ставлення до землі, до гарбузів, які він сумлінно намагався їх виростити та порівнював з дітьми, яких ніколи не мав.
Читати цю книгу треба! Написано так, що не відірватись. Та й фінальна сцена з водою та ложкою - вартує ваших роздумів про цей світ, диктатуру та джерело нашого життя.
