#рецензія на дилогію "Листи зачарування" — Ребекка Росс
РМ🌟
📝Одразу скажу, що це не той варіант де треба очікувати детальну світобудову, бо ця історія більше про атмосферу — старовинні друкарські машинки, нічні листування із дрібкою магії, журналістьське суперництво — і це на фоні того, як світ, що існував раніше поволі стирається перед новою неминучою реальністю війни.
📝Ця дилогія суцільний emotional damage, бо авторка спочатку підступно заманює в пастку кумедними перепалками колег/суперників і зачарованим записками, а потім вивалює на нас всю реальність війни без романтизації та епічного героїзму — із втратами, тривогою, сиренами, пропагандою і богами, з їхніми безглуздими причинами й здатністю загрібати жар чужими руками.
📝Головні герої: Ірис — дуже світла попри темряву в її житті, часом імпульсивна, хоч виснажена, але вперта і вигрібає це життя як може та Ромен який закохується першим що вам ще треба, я не знаю, спокійний, надійний і загалом, така солодка булочка, що хоч в музеї показуй — чаю заварить, любовні записки напише, на лінію фронту за нею поїде❤️🩹
📝Сподобалось також як тут обіграно те, що хоч на роботі вони все ще ворогують, зате в напів анонімному (вгадайте хто знає правду) листуванні можуть бути справді собою, і починають закохуватись вже тоді й саме тому їхня любовна лінія така романтична і водночас сильна, бо побудована на емоційній близькості.
📝Не останнє місце в цій дилогії займають родини — справжня і знайдена — кожен із них майстерно відіграє свою роль, демонструючи як люди, хоч і втомлені, але все ще сміливі, підтримують одне одного в найрозпачливіші часи та додають історії тепла й надії.
📝Єдина моя претензія в тому, що сюжетні повороти наприкінці першої/на початку другої книжки застосування скрипки — логічно дуже схожі на "Елементалі Кадансу" (це тому, що саме їх я прочитала першими), а в іншому — це дуже хороша дилогія з приємним слоубьорном, атмосферним магічним листуванням і максимально здоровими стосунками попри (чи навіть всупереч!) жорстокість світу. Однозначно раджу.
📝 📖
