Що ж… Якась Емма Антонюк назвала ВПО зі Сходу «російськомовними щелепами». Я не знаю хто це така, подейкують, що блогерка, але ж то і неважливо. Хоч космонавтіха. Якщо ти щось кажеш на загал, в першу, другу та двадцяту чергу треба думати головою. Якщо звісно ж в ній щось є окрім тирси.
Якщо розбирати цю маячню, то перше, що кидається в очі (але ж блогерка цього не помітила) це те, що ВПО із не такою щелепою ризикуючи життям чомусь виїхали… на підконтрольну територію України. Так, звісно ж не всі. Хтось опинився за кордоном. Від Польщі до Канади. Вони до останнього чекали реалізацію обіцянок про каву в Ялті, а потім виїхали зокрема через територію окупованого Криму. Виїхали кинувши все. Будинок, квартиру, дачу, бізнес і так далі. Все життя вмістилося в декілька валіз. Хоча. Можна ж було залишитися ТАМ і жити в своїй квартирі. В своєму будинку. Але ні… Вони самі собі сказали, «Ми в такому Мелітополі, Бердянську, Геничеську… жити не будемо ні за яких умов». Моя матуся, сестра та племінники також «із не такими щелепами», виїхали наприкінці червня 2022 року. Сто десять кілометрів їхали майже дві доби. І за цей час я ще сильніш посивів. Попри все, люди тягнулися до свого, до України. Але ж деякі українці зустрічають ВПО не пропозицією допомоги, а фразами не про таку щелепу. Дійсно… а чим ще їх зустріти?
Ну і друге. Все ж таки про щелепу… Так сталося, що на півдні та південному сході України, розмовляли більше російською та суржиком. Звісно ж, були сіла де спілкувалися українською (більше суржиком), болгарською чи чеською мовами, але то виключення з правил. Так було десятиліттями. На вулиці всі вивіски російською. І майже всі газети та журнали, також. Викладання в школі тією ж, російською. По телевізору один канал (якщо немає приставки) і він російською. Музика на касетах та бабінах також, російською. Ну, або англійською. Українську звісно ж вчили в школах, ПТУ, технікумах, інститутах. І читали книжки. Але це два (може трохи більше) уроки на тиждень. Все інше - російською. Навіть тоді, коли в 2006 році я поступав в інститут та здавав іспити: українська мова та історія України. Здав. Молодець. Але ж все навчання російською, окрім одного предмету. Українською не спілкувалися. Та й згадайте телебачення та радіо кінця 90-х та початку 2000-х…
А зараз, коли тебе з усіх боків оточує українська, то поволі ти починаєш нею спілкуватися. Я чую на вулицях, як люди за звичкою спілкуються російською, але вже, самі того не помічаючи вставляють українські слова. Я, людина яка ще до початку 2022 року спілкувалася російською зараз намагаюсь постійно спілкуватися виключно українською. Із донькою робимо один одному зауваження, якщо іноді переходимо на російську. Матуся та сестра, вже перейшли на українську, бо вона ж навколо. Племінникам виписав їх дитячу беерку: на рівні інших предметів, окрема увага до вивчення української та англійської. І я знаю безліч прикладів, коли так звані НЕ ТАКІ ВПО, люди які кинувши все, ризикуючи життям втекли від окупації на підконтрольну Україні територію, опинившись в україномовному середовищі поволі перейшли на спілкування українською. І зараз їм вже важко спілкуватися російською. Тому що забули половину слів…
