Проблема ж ховається трохи глибше: навіть коли всі знають, шо зараз настане (вже настала, ку-ку!) епоха безпілотників, це зовсім не означає, що європейці вміють вчасно побачити, розпізнати, класифікувати та відбити конкретну атаку. Бо знати теоретично і вижити практично - дві різні речі.
Тому подобається це комусь з партнерів чи ні, Україна на таких навчаннях - носій практики, якої у багатьох країн Альянсу немає, а не просто партнер, який хоче в НАТО
Світ змінився. Війна змінилася теж. Десятиліттями логіка була такою: Захід навчає, партнери навчаються, НАТО - золотий стандарт, решта наздоганяють.
Проте вторгнення рф змінило цей порядок повністю. Країна, яка не є членом Альянсу, отримала такий обсяг реального, кривавого, безжального досвіду адаптації, що тепер багато західних армій змушені дивитися на неї вже не зверху вниз, а знизу вгору в деяких питаннях. До речі, це стосується не тільки сухопутної війни або FPV-дронів, а й моря.
Бо в Чорному морі Україна зробила те шо ще зовсім недавно звучало майже як абсурд та фантастика - не маючи власного класичного флоту в класичному розумінні, вона почала системно вибивати сильніший флот противника. Причому, зроблено було це за допомогою платформ, які за собівартістю виглядають майже як знущання над ціною кораблів
В класичній військово-політичній ієрархії гроші майже завжди означають авторитет - в кого більше бюджету, кораблів, супутників, штабів, в того і право формувати норму. Україна ж зламала, спростувала цей догмат - реальна війна надає авторитет тим, хто виживає під справжнім вогнем, а не пише концепції в кабінетах
Західна військова система і наука дуже сильні, це потрібно чесно визнати. Величезні бюджети, виробничі ланцюжки, технологічні школи, розвинена розвідка, наука, стандартизація, логістика, сумісність союзників - все це дає колосальну перевагу.
Але не треба плутати міць з невразливістю.
Великий військовий корабель завжди справляє психологічний ефект, він ніби сам по собі повинен викликати повагу. І тут стається неочікуване - до нього впритул спокійно може підійти маленька низькопрофільна штука, яку він вчасно навіть не помітить, і знищити його
Війна змінилася. Сучасні флоти дуже довго жили в уявленні, що небезпека видна заздалегідь або хоча б дає час на реакцію. Підводний човен, літак, ракетну атаку, надводну ціль - з цим всім можна боротися. Питання лише в часі і силах та засобах на борту
Морський дрон для НАТО - це шось з майбутнього. Він низький, в нього маленька сигнатура, його можна запустити серією, він може бути частиною рою і рухатися по воді так, шо його важко відрізнити від шумів, фону, цивільної активності або просто візуального сміття
Але він також може принизити великий флот, бо перетворює складний і надзвичайно коштовний корабельний комплекс на жертву дешевшого в сотні разів рішення. Більш сучасного
Дрон бʼє по гордості адміралів, які є умовними класичним боксерами, але вийшли битися в октагон. І він буде це робити до тих пір, поки партнери зрозуміють шо джиу-джитсу ти мусиш вивчити, бо як не вивчиш, то просто здохнеш
Ідемо далі. Доволі багато людей думають, шо сучасна війни зводиться до формули «дрон дешевший за корабель».
Фрегат - це роки проектування, ланцюжки постачальників, навчання екіпажу, підтримка, ремонт, модернізація, доки, інфраструктура, витратні матеріали, паливо, боєкомплект, страхування всієї цієї системи стратегічним мисленням.
Морський дрон, особливо якщо він виробляється серійно і постійно вдосконалюється під фронтові завдання, живе за іншою логікою, не такою як в кораблів.
Втратили дрон? Погано, але не катастрофа. Втратили корабель = подія державного масштабу.
Навіть якшо уявити шо великий флот навчиться відбивати частину дешевих загроз, все одно не то кіно. Задайте питання про те, якою ціною це було зроблено
👇👇
