Це дві історії про одних і тих самих патрульних. Різниця між ними — два місяці
https://t.me/patrolpolice_ua чомгу, яка не могла злетіти, врятували з узбіччя і передали орнітологам. Бо їхня робота — допомагати і зберігати життя.
Сьогодні ці ж самі патрульні — у вкрай важкому стані. Лікарі борються за їхні життя після того, як у них стріляли... Люди, які просто вийшли на зміну, щоб захищати та допомагати, підтримувати порядок на вулицях, стали мішенню для неадеквата (інакше я не назву цю особу).
І це вже не про випадковість чи емоції.
Так, ми живемо в умовах війни багато років поспіль, що накладає величезний відбиток на всі процеси в суспільстві. Підтримання правопорядку стає дедалі важчим і непередбачуванішим. На території держави — величезна кількість нелегальної і незареєстрованої зброї. І бути вона може будь-де і в будь-кого. Будь-який виклик може завершитися несподіваним пострілом або вибухом. Ми змінюємо підходи й алгоритми майже кожного тижня, але так само швидко трапляються нові й нові ситуації, пов'язані з дією зовнішнього і внутрішнього ворога.
Патрульні поліцейські, як і всі правоохоронці, виснажені, втомлені і перебувають у посиленому режимі вже понад 4 роки. Але тримають стрій і готові захистити громадян навіть ціною свого життя і здоров'я.
І одразу випереджаю "закидони" про воюють — не воюють. Воюють і віддано воюють. Дуже багато загинуло, тисячі з пораненнями повернулися назад — служити і захищати, попри все.
Немає жодного виправдання застосуванню зброї проти поліцейських у мирний час. У воєнний час — це злочин проти суспільства і держави. Будь-які наративи щодо виправдання цього (які, до речі, дуже полюбляє наш ворог) — туди ж.
І наразі питання навіть не про цього стрільця, не про попередніх і не про майбутніх. Питання — про нас і наше розуміння безпеки та людей, які кладуть свої життя і здоров'я, щоб її забезпечити.
Стріляти можна у ворога. На фронті!
Стріляти у своїх — це межа, яку не можна переходити. Ніколи!
