«Коли бачу ціль — перестаю дихати»
До великої війни він будував кар’єру в ритейлі, керував великими компаніями та розвивав власний бізнес. Професійний футболіст у минулому, він звик до дисципліни та командної гри. Проте 2022 рік змінив футбольне поле на мінні поля, а крісло директора — на пульт керування дроном. Руслан — людина системна. Він розглядає війну як низку проектів, де кожна маленька перемога наближає фінальний результат. Він не просто воює — він керує процесами, навчає інших і водночас залишається емпатичним братом по зброї, для якого власне ім’я та репутація дорожчі за будь-які статки.
________________________________________
Про шлях у військо
Я пішов у ТЦК вже на другий день після вторгнення, як тільки вивіз родину в безпечне місце. Хотів проситися добровольцем разом із Сергієм, братом дружини . Нас спочатку не взяли — резерви були переповнені. Брали переважно людей з досвідом АТО.
Ми таки «дотиснули», щоб нас взяли разом. Мій напарник — досвідчений воїн, він проходив АТО, був командиром бойової машини. Я розумів: поруч із такою людиною вірогідність вижити й навчитися значно вища. Цікаво, що через мою форму та впевненість до мене спочатку ставилися як до досвідченого, хоча я взагалі ніколи раніше не служив у армії.
Про «перший секс» та холодну кров
Наша група прикривала «Осу» за кілька кілометрів від лінії фронту.
«Пам'ятаю першу збиту ціль. Це було взимку, темно. Це відчуття... воно неймовірне. Якась дика гордість за свою роботу. Знаєте, це як перший секс, тільки зовсім інше відчуття. Круте, дійсно круте».
Пізніше я став першим пілотом FPV у нашому підрозділі. Коли працюєш з «Осою» і бачиш результат — це одне, але коли ти сам пілот — емоції зашкалюють у кілька разів сильніше.
«Хлопці кажуть, що в момент виявлення цілі я перестаю дихати. Взагалі. Це може тривати хвилину або дві, поки йде захід на ціль. Максимальна концентрація. Сергій каже, що я стаю абсолютно холоднокровним. Хоча всередині все вирує, руки не трусяться. Весь цей мандраж і виплеск енергії накриває вже пізніше, після збиття».
Про офіцерство та втрати
Я три роки був солдатом, маючи вищу освіту психолога. Згодом запропонували офіцерську посаду за фахом — заступника з морально-психологічного забезпечення. Навчання закінчив на відмінно — набрав 96 балів зі 100. Але мене постійно тягне назад, у бойовий підрозділ, до того драйву.
Найважче на цій війні — не мороз чи недосип. Найважче — втрачати людей, у яких ти вклав серце. Коли загинув мій друг і побратим, якого я стажував... емоційно з цим ніщо не зрівняється.
«ЦСКА — справа честі та спортивного духу»
До початку великої війни Руслан, як професійний футболіст у минулому, поставив собі за мету амбітний проект — відродження футбольного клубу ЦСКА. На посаді президента клубу він крок за кроком відновлював легендарне ім'я, залучаючи підтримку фанатів та меценатів.
«Ми відроджуємо цей клуб і донині: працює сайт, розвиваються соцмережі, а команда вже бере участь в аматорських лігах. Це тривалий процес, що потребує значних ресурсів, але ми відчуваємо підтримку. Наприклад, завдяки сприянню окремих офіцерів та партнерів ми отримували спортивну екіпіровку, а Українська асоціація футболу надає нам базу для тренувань»
Про принципи та майбутнє
Я завжди обирав компанії для роботи за п’ятьма принципами: бренд, рівень оплати, кар’єрне зростання, наставник і колектив. Армія — це теж бренд. Але тут все дуже залежить від людей.
Зараз я не будую планів на 10-15 років, як раніше. Війна навчила жити короткими відрізками.
«Сьогодні я живу від відпустки до відпустки. Це можливість побачити дружину й дітейі. А в роботі ми живемо проектами. Зараз мій проект — запустити батарею, щоб вогнева група працювала ефективно і збивала цілі. Маленькі перемоги щодня складаються у щось велике».
Мій головний біблійний принцип, який я несу через все життя: «Добре ім’я краще за велике багатство». Я намагаюся тримати слово і берегти свою репутацію, ким би я не був — директором чи лейтенантом.
____
📞 Гаряча лінія полку +380988497609
📲 Підписатися на наші канали:
| |
https://www.facebook.com/Virach1129/ |
http://x.com/1129ZRBP
