🤱🏻 Сьогодні, 10 травня, День матері
Мамо, якщо чесно, я не знаю, як такі тексти пишуться. Особливо зараз, коли за останній рік звик більше скидати «+», «живий» чи «все ок», ніж говорити про почуття.
Хотів би привітати тебе не через екран телефона між виїздами й прильотами. Хотів би просто приїхати додому, заскочити на кухню, де в тебе вічно шумить чайник, а ти з порога питаєш: «Ти хоч їв?» І я б як завжди відповів: «Та їв я». Навіть якщо не їв.
Тут дивно працює час. Наче тільки вчора ти сварила мене за гармидер у кімнаті чи за те, що зимою без шапки ходжу. А сьогодні я сплю одягнений, бо так треба, хоч і травень надворі. І смішно думати, як колись твої найбільші переживання були про простуду. Якби ти знала, скільки матерів зараз просто хочуть побачити своїх дітей сонними, голодними, змученими, але живими.
Ти знаєш, що слова ніколи не були моєю сильною стороною. Та й ми тут не дуже по словах. Тут швидко відвикаєш багато говорити. Простіше сказати «нормально» й перевести тему, навіть коли за цим «нормально» ховається втома, страх і постійне бажання хоч ненадовго повернутись додому.
Але я знаю одне точно. Все, що в мені нормального є, - воно від тебе.
Бережи себе, мам.
І не накручуй себе сильно.
