...Переповнений пі..ами мілітарнний кейс,
Розквітає на териконах мій «Едельвейс».
Ця пісня, крім тебе, нецікава нікому.
Окрема подяка мотопіхотному батальйону…
Нехай світ дізнається і космос почує,
Як цвіте «Едельвейс» і атакує,
І пох.., що ця пісня нецікава нікому,
Окрема подяка мотопіхотному батальйону...
Це вірш – справжній маніфест «окопної правди»: різкий і чесний, але сповнений глибокої поваги до бійців-«Едельвейсів». Це жива емоція війни, відверта і без прикрас. Його автор – актор українського кіно Михайло Кукуюк – говорить мовою, яка зрозуміла кожному, хто хоч раз стояв поруч із побратимами під звуки бою. Тут немає пафосу заради ефекту, лише правда, загартована вогнем і щоденними битвами.
«Едельвейс» у цьому вірші – це символ стійкості, що проростає навіть там, де, здавалося б, життя неможливе. На териконах, серед пилу і вибухів, розквітає дух воїнів, які не відступають. І навіть якщо ця пісня «нецікава нікому» – вона потрібна тим, хто знає її ціну. Тим, хто тримає стрій.
Окрема подяка мотопіхотному батальйону – це не просто слова. Це про тих, хто йде вперед, коли складно. Вірш про те, що найважливіші слова завжди адресовані напряму воїну-захиснику. Це визнання мужності підрозділу, який став символом стійкості на найскладніших ділянках фронту Українського Донбасу.
