⁉️ Злиття, яке може залишити людей без житла: чому ідея об’єднати Держмолодьжитло з Укрфінжитлом являється небезпечною
Уряд хоче об’єднати Держмолодьжитло з Укрфінжитлом, подаючи це як крок до підвищення ефективності житлових програм. Однак якщо проаналізувати ініціативу уважно, то виглядає це не як оптимізація, а як ризикована перебудова всієї системи, яка може вдарити по тих, хто найбільше потребує житла - внутрішньо переміщених особах і молоді.
Проблема в тому, що мова йде не просто про зміну вивіски чи об’єднання функцій. Це спроба зшити дві абсолютно різні системи: соціальну і фінансову - в одну структуру - без гарантій, що така конструкція взагалі працюватиме.
Держмолодьжитло роками працювало як інструмент саме соціальної політики. Це не просто установа, яка видає кредити - це система, яка вміє працювати зі складними випадками: коли у людей нестабільні доходи, коли немає стандартної кредитної історії, коли потрібна гнучкість. Саме тому багато програм для ВПО залишаються для них реально доступними і зрозумілими.
Укрфінжитло - це вже інша логіка. Це фінансовий механізм, який обслуговує, зокрема, програму єОселя і працює через банки. А банки, як відомо, обирають не тих, хто найбільше потребує допомоги, а тих, хто найменше ризикує не повернути кредит. І саме тут виникає ключова проблема: у разі об’єднання є ризик, що соціальна складова - просто розчиниться у фінансовій моделі.
По суті, мова про те, що люди які сьогодні ще можуть отримати житло через спеціальні програми, завтра можуть просто не пройти банківські критерії. І це не гіпотеза - це базова логіка будь-якої банківської системи.
Ще одна критична історія - міжнародні програми фінансування житла. Сьогодні значна частина проектів для ВПО реалізується за кошти міжнародних партнерів. І ці гроші приходять не «в систему загалом», а під конкретну модель, конкретну установу і конкретні правила. Відповідно, будь-яка зміна структури - це автоматично питання: чи залишаються ці гроші в Україні?
У випадку різких рішень без узгодження є реальний ризик, що фінансування можуть: призупинити, переглядати тривалий час або й взагалі забрати з програм. А це вже не про реформу, а про втрату сотень мільйонів гривень ресурсів, які зараз працюють на житло для людей.
Не менш важливий момент - це сама модель Укрфінжитла. Вона виглядає стабільною лише на перший погляд. Насправді вона значною мірою тримається на бюджетній підтримці та державних облігаціях, а не на довгих ринкових грошах. Простіше кажучи: довгі кредити видаються за рахунок коротших ресурсів, а це ризики! І якщо цю систему не змінювати, то в найближчі роки вона може зіткнутися з серйозним дефіцитом ліквідності. У такій ситуації об’єднувати з нею іншу структуру - означає не зміцнювати систему, а переносити ризики з однієї моделі на іншу.
Є і ще один менш очевидний, але дуже важливий аспект. Держмолодьжитло - це не тільки кредити, а це також - управління житлом, закупленим за гуманітарні кошти; супровід уже виданих позик та робота з людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.
І все це - жива система, яка не переноситься «натисканням кнопки», а тому будь-яке злиття означає: переоформлення договорів, зміну процедур, перебудову управління, і т.д. А це майже завжди призводить до одного – до щонайменше тимчасового паралічу програм. І саме цей період може стати критичним для тисяч людей, які зараз чекають на житло або вже перебувають у процесі оформлення.
В підсумку маємо реально тривожну картину, де під виглядом централізації держава створює ризики - по втраті міжнародного фінансування, ускладнює доступ до житла для вразливих категорій та створює фінансові загрози всередині самої системи, що може паралізувати уже діючі програми.
Та найгірше в цій історії те, що найбільше постраждають не банки і не чиновники, а прості люди - для яких ці програми були останнім шансом отримати житло.
