🚫 19 січня 2009 року лівий адвокат Станіслав Маркєлов, що брався за самі, здавалося б, безнадійні справи, і активістка анархо-екологічного руху Анастасія Бабурова були вбиті в центрі Москви двома російськими нацистами з організації БОРН — Нікітой Тіхоновим і Євгєнієй Хасіс.
🤝Цього дня на пострадянському просторі антифашисти вшановують їх та їхню роль у розвитку ідей про справжні рівність та справедливість, за які вони віддали свої життя.
❓До цієї дати https://nyzovyna.com/article/chervona-knyha-antifa/. Читач, побачивши те, що був перекладений Станіслав Маркєлов — російський лівий юрист, антифашист і соціал-демократ у самому широкому сенсі — напевно здивується або навіть обуриться: нащо це?
📝Про його цінність для російської культурно-політичної діяльності знає кожна людина, що цікавилась тим періодом у контексті як мінімум вуличних боїв лівих та неонацистів. Але яка його теоретична й практична цінність насамперед сьогодні та ще й і в нашій країні, окрім символізму тієї дати, в яку публікується цей текст?
🚯Коли читаєш Маркєлова сьогодні, то з'являється відчуття, що не просто поглинаєш історичну довідку від свідка тих подій, а занурюєшся в структурну теорію сучасних правих організацій, які так само продовжують гуртувати несвідомих юнаків навколо локальних вождів, залякувати людей та промивати мізки молоді. Безумовно, сучасні неонацисти не так часто прямо називають себе «нацистами», підбирають для маркування своєї ідентичності інші слова, реєструють громадські організації, змінюють стиль на сучасніший та отримують комфортне та зумовлене «патріотизмом» фінансування. Але якби не змінювався фасад, суть залишається одна — людиноненависницька.
🚩Цілком змістовно Маркєлова можна вписати в дискусію із сучасною українською лівицею, яка недооцінює важливість розбудови в громадах безпекових комітетів для збереження як діяльності незалежних демократичних і правових ініціатив, так і для захисту широких верств населення від свавілля молодиків, які втратили справжні життєві орієнтири та людяність. Задля легітимації своїх антигуманних поглядів і поведінки сьогочасні ультраправі зловживають національним міфом, заручаються культурною підтримкою, послуговуються захистом з боку симпатизуючих їм працівників поліції та адаптуються під модні тенденції, завдяки чому неонацисти вважають, що можуть дозволити собі чинити тиск на кожного, хто заважає їм навіть потенційно.
🏢Водночас із цим лівий та анархістський рухи ігнорують важливість встановлення щільних зв'язків з громадами, тобто нехтують поширенням принципів самоорганізації в аспекті безпеки життя пересічних мешканців міст, чим користуються ультраправі. Попри часовий проміжок між його діяльністю та сьогоденням, Маркєлов ілюструє цей контраст.
🤷♀️Звісно, є моменти, в яких Станіслав, як житель регіональної метрополії, помилявся — у тому ж національному питанні. Він був послідовним антинаціоналістом, антипатріотом — і це цілком справедливо для політичного життя Росії, але Маркєлов сприймав це недостатньо широко, а тому не розумів, що для периферії регіону ці явища природні та скоріше прогресивні через їхній антиколоніальний визвольний характер. Водночас варто пам'ятати, що Маркєлов підтримував бачення Росії, де не буде місця геноциду національних меншин і веденню імперіалістичної політики.
🔝Сьогодні й ми вшановуємо Стаса та Анастасію. Пройшло багато часу, але ніхто не забутий, а «Червона книга антифа» Маркєлова залишається актуальною навіть сьогодні.
👉 https://nyzovyna.com/article/chervona-knyha-antifa/
Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за https://nyzovyna.com/about-us.
«Низовина» в
https://www.instagram.com/magazine_nyzovyna/
https://syg.ma/@zhurnal-nizovina
https://drukarnia.com.ua/nyzovyna_magazine
https://schus.me/authors/32670/
